Іларіо́н (Про́хоров), архієпи́скоп Пе́нзенський і Сара́нський

архієрей Російської православної церкви та її Українського екзархату. Хіротонісаний у єпископа 1953 року.



 

                        

 Іларіо́н (Про́хоров), архієпи́скоп Пе́нзенський і Сара́нський (9 березня 1889, хутір Михайлівський — 27 січня 1973, м. Білопілля) — архієрей Російської православної церкви та її Українського екзархату. Хіротонісаний у єпископа 1953 року. Очолював Сумську, Кіровоградську єпархії Українського екзархату,Уфимську, Іванівську, Ростовську, Пензенську єпархії Російської православної церкви.

 

Микола Іванович Прохоров народився 9 березня в селищі Хутір-Михайлівський Сумського уїзду у родині службовця рафінадного заводу. У 1910 році, після закінчення Курської духовної семінарії, призначений законовчителем жіночої гімназії.         

 

    

Початок служіння припадає на  1915 рік коли  єпископом Білгородським Никодимом (Кононовим) був рукоположений у сан диякона, а потім у пресвітера і знаходився у клірі Курської єпархії. Пастирське служіння поєднував із викладацьким послухом. Був законовчителем земської та парафіяльній шкіл у селі Вощініно Курської єпархії, де служив в Успенській церкві.

 

 

    У 1928 році ніс обов'язки настоятеля Преображенського храму в місті Білопілля (нині територія Сумської області).  Був нагороджений саном протоірея.

 

  23 квітня 1938 року був репресований і відбував покарання (п'ять років) в Далекосхідних таборах м. Комсомольск.

 

В 1943 році став вдівцем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Після повернення з ув'язнення в липні 1944  року служив в Соборній церкві Різдва Богородиці міста Білопілля. Це був один з найдавніших храмів міста.

Відомо, що перша дерев'яна церква Різдва Богородиці була побудована не пізніше 1672 року.

На рубежі століть Преображенський і Соборний Богородичний храми як би суперничали по урочистій красі .

 

  Обидва храми, в яких служив отець Микола, були знищені богоборчої владою. 

 

 

Архієрейське служіння


Указом Патріарха Алексія I і Священного Синоду від 8 вересня 1945 протоієрею Миколі Прохорову, після постригу у чернецтво, було визначено бути єпископомСумським і Охтирським.

28 вересня 1945 у Києво-Печерській Лаврі пострижений у чернецтво з ім'ям Іларіон. 30 вересня того ж року висвячений на єпископа у Володимирському соборі Києва.

У 1947 році Радянський уряд нагородив єпископа Іларіона медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.» У грудні 1951 року переведений на Кіровоградську кафедру, а в листопаді 1953 року на Уфимську.

25 лютого 1957 був зведений в сан архієпископа. У 1958 році обіймав Іванівську кафедру, a 29 травня 1963 був призначений на Омськ-Тюменську.

3 жовтня 1963 знову призначений керуючим Уфимсько-Стерлітамакською єпархією. У пам'яті сибіряків владика Іларіон залишився як милостивий і чадолюбивий архіпастир, який працював не шкодуючи сил, повністю віддаючи себе великому церковному служінню в ім'я Христове. Високопреосвященного Іларіона любили за ревне здійснення богослужінь і за надзвичайно живі, ясні й переконливі проповіді.  Згодом обіймав Ростовську і Пензенську кафедри.

 


 

У 1970 році вийшов на спокій і переїхав жити до міста Білопілля і 27 січня 1973 року, на 84-му році життя після трьох днів хвороби мирно спочив у Господі. 

 

 



 

 

Похований у Сумах, на Центральному міському кладовищі біля вівтаря

Петропавлівського храму.




Создан 13 янв 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Фото Тут спілкуються українською [Vox.com.ua] Портал українця При поддержке NIC.UA