ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ М. БІЛОПІЛЛЯ ТА БІЛОПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ




1. АТИНСЬКЕ С., РИЖІВСЬКА СІЛЬРАДА

1.1. Поселення багатошарове, 3 – 1 тис. до н.е., 6-3 ст. до н.е. 8 ст. н.е. (археол.). За 0,3 км на захід від дитячого будинку с. Атинське. Займає мис лівого корінного берега р. Сейм. Виявлене та обстежене В. Приймаком у 1994, обстежене  Є. Осадчим та  О. Коротею у 2006.

Розміри поселення 80 х 50 м, висота над рівнем заплави становить 10 м. Культурний шар – чорнозем має потужність 0,7 м, розорювався на глибину 0,3 м, на момент обстеження поселення задерноване. З поселення походять фрагменти ліпного посуду епохи бронзи, раннього залізного віку та волинцевської культури [30].

Віктор Приймак

1.2 Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків (іст.). У центрі села.

На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських  загонах у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками загинуло 29 жителів села.

У 1965 на честь загиблих воїнів-земляків встановлено залізобетонний обеліск пірамідальної форми /4,2 м/ з п’ятикутною зіркою на верхівці. У нижній частині обеліску – мармурова меморіальна дошка з написом [31].

Людмила Шестак

2. БАРИЛО С., ВИРІВСЬКА СІЛЬРАДА

2.1. Курганний могильник (археол.). За 1,2 км на північний захід від села, неподалік автотраси Суми – Глухів, у полі. Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.  Складається з 2 курганів.
Курганний насип першого округлий, напівсферичний, діаметром 35 м, висотою 1,2 м, розміри другого: 60 х 25 – 30 м, висотою 1,5 м. На момент обстеження у 2006 пам’ятка розорюється. Розкопки не проводилися [32].
                  Віктор Приймак

2.2. Курганний могильник (археол.). Між с. Річки та с. Барило за 1,2 км на північний захід від першого, неподалік асфальтової дороги між селами. Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006. Складається з 2 курганів.

Курганні насипи округлі, напівсферичні, діаметром 25 – 35 м, висотою 1 м та 1,8 м.  На момент обстеження у 2006, один з курганів розорюється, великий курган задернований, пошкоджений при встановленні геодезичного знаку. Розкопки не проводилися [33].

Віктор Приймак

2.3. Курганний могильник (археол.). На північно-східній околиці села, поблизу асфальтової дороги до села. Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006. Складається з 2 курганів.

Курганні насипи округлі, напівсферичні, діаметром 25 та 35 м, висотою 0,9 м та 1,5 м. На момент обстеження у 2006 кургани розорюються. Розкопки не проводилися [34].

Віктор Приймак

2.4. Курганний могильник (археол.). За 2 км на північний захід села неподалік автотраси Суми – Білопілля, поруч з ЛЕП, у полі.  Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006. Складається з 3 курганів.

Курганні насипи округлі, напівсферичні, діаметром 20 – 35 м, висотою 0,5 м – 1,2 м.  На момент обстеження у 2006, кургани розорюються. Розкопки не проводилися [35].

Віктор Приймак

2.5. Курган (археол.). За 2,3 км на північний захід від села, поблизу автотраси Суми – Глухів, у полі. Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.

Курганний насип округлий, напівсферичний, діаметром 35 м, висотою 0,8 м. На момент обстеження у 2006, пам’ятка розорюється. Розкопки не проводилися [36].

                                                                                                 Віктор Приймак

2.6. Курган (археол.). За 0,4 км на схід від села, ліворуч автотраси Суми – Білопілля,  у полі. Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та  О. Коротею у 2006.

Курганний насип округлий, напівсферичний, діаметром 20 м, висотою 0,8 м,. На момент обстеження у 2006, пам’ятка розорюється. Розкопки не проводилися [37].

Віктор Приймак

3. БІЛАНИ С., ВИРІВСЬКА СІЛЬРАДА

3.1.Братська могила радянських воїнів, 1943,  пам’ятник, 1955 (іст.). У центрі села, за 500 м праворуч від залізничного вокзалу.

Поховано 4-х радянських воїнів 180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії, які загинули у вересні – жовтні 1943  під час  визволення села від  німецько-фашистських загарбників та померли від ран у розташованих тут евакошпиталях. Відомі прізвища 2-х загиблих: сержант О. І. Надвигін (в/ч. пп 78194), Г. І. Литвинова Село визволено 3 вересня 1943.

У  1955  на могилі встановлено залізобетонну скульптуру воїна /3,5 м/ з меморіальним написом на цегляному потинькованому постаменті /4,0 м/ [38].

                                                                                        Антон Подопригора

4. БІЛОПІЛЛЯ М.

4.1. Городище багатошарове, 11 – 13 ст., 17 ст. (археол.). У центральній частині міста, при впадінні р. Крига до р. Вир (ліва притока р. Сейм). Вперше згадується в літописі на сторінках окремого літературного твору “Повчання” Володимира Мономаха у зв’язку з подіями 1113, інші  згадки пов’язані з подіями феодальної війни середини 12 ст., коли місто було резиденцією князя Ізяслава Давидовича. Давньоруське місто Вир досліджувалось В. Богусевичем (1958 – 1959) та В. Приймаком  (1985 – 1994, з перервами).

Дитинець давньоруського міста Вир займає неправильної форми мис, що підвищується над заплавою р. Крига. Висота над рівнем заплави становить 15 – 18 м. Розміри городища 130 х 100 – 60 м, площа становить близько 1,5 га. З північного боку городище обмежене схилом берегової тераси р. Крига, з північно-східного –  нешироким яром, з південного, напільного, – укріплене валом висотою 1 м та шириною 12 – 14 м,  з південно-західного – валом висотою 2,5 м та засипаним на даний час ровом. З півночі городище укріплене ескарпом висотою 4 м та трьома бастіонами. У середині 17 ст. на місці Вирського городища було засноване козацьке містечко Крига.

У ході досліджень В. Богусевичем було розкопано площу понад 400 м2, досліджені 4 наземні будівлі, 1 напівземлянка, а також кілька господарських будівель, в основному ям 12 – 13 ст. Серед знахідок – фрагменти амфор з високими ручками, кістяні гребінці, бронзові та скляні браслети, переважає кераміка 12 – 13 ст. та пізньосередньовічна. Майданчик дитинця  зайнятий парком, частково забудований [39]. [План м. Крига. Кресленик Осадчого Є. (1)].

Віктор Приймак

4.2. Посад давньоруського міста Вир, 11 – 13 ст., 17 – 18 ст. (археол.). У центральній частині міста. Займає підвищення правого корінного берега р. Крига. Досліджувався В. Приймаком у 1985 – 1994. Обстежений у 2006 Є. Осадчим та О. Коротею. 

Посад давньоруського міста Вир, судячи з літописного повідомлення 1160 був,  хоча б частково, укріплений. За роки досліджень було розкопано 6 житлових приміщень-напівземлянок: однокамерні, площею 15 – 25 м2,  і двокамерна, площа якої 35 м2.

Склад знахідок виділяється однотипністю: кераміка, в тому числі ангобована білою глиною, шиферні пряслиця, залізні ножі. Потужність культурного шару становить 1,5 м. Територія посаду частково забудована, північна частина розорюється під городи [40].

 

                                                                                                                       Віктор  Приймак

4.3. Городище пізньосередньовічне кін. 17 – 18 ст. (археол.). В центрі міста. Займає підвищення берегового плато правого берега р. Крига при її впадінні в р. Вир. Обстежене Є. Осадчим та О. Коротею у 2006. 

Висота над рівнем заплави становить 10 – 18 м. Фортеця складалася з двох частин: укріпленого посаду та внутрішнього замку.  Укріплений посад має форму прямокутника зі скошеним східним боком. Розміри посаду –  950 х 420 м. З південного, східного та західного боків укріплений ровом шириною 12 – 14 м, залишки якого збереглися у північно-східній та північно-західній частинах, та валом, який зберігся у північній частині, а у південній, східній та західній частинах зруйнований сучасною забудовою. Висота валу у північній частині становить 2 – 2,5 м.

Укріплення внутрішнього замку збереглися у північній його частині. На даний час збереглася частина валу внутрішнього замку. Висота валу становить 2 м. Територія посаду забудована. На території внутрішнього замку розташований парк. Потужність культурного шару становить 0,8 – 1,2 м. Городище є залишками Білопільської фортеці 1672 [41]. [План фортеці 17 ст. Кресленик Осадчого Є. (2)].

Євген Осадчий

Олексій Коротя

4.4.Поселення, 34 ст. н.е. (археол.). На західній околиці міста, в урочищі Красняни, між залізницею та дамбою ставу, на правому березі струмка – правої притоки р. Вир. Досліджувалося В. Приймаком у 1987, обстежене Є. Осадчим та  О. Коротею у 2006.

Розміри поселення –  500 х 100 м. Висота над заплавою струмка –  3 – 6 м. Потужність культурного шару –  до 1,5 м. Площа поселення задернована, в південно-східній частині знаходяться дачні будівлі, в північно-західній – культурний шар знищено при підсипці дамби. У шурфі в центральній частині поселення знайдена ліпна та гончарна кераміка черняхівської культури 3 – 4 ст. н.е. На момент обстеження у 2006 поселення задерноване. Матеріали досліджень зберігаються в фондах Сумського краєзнавчого музею [42].

Віктор Приймак

4.5. Курганний могильник (археол.). В межах міста на території цвинтаря, городів, поблизу телеретранслятора. Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006. Складається з 6 курганів.

Курганні насипи округлі, конічної та напівсферичної форми, діаметром 30 – 40 м, висотою 1,5 – 4 м. На момент обстеження у 2006 кургани задерновані, пошкоджені сучасними похованнями, ямами. 2 насипи розорюються. Розкопки не проводилися [43].

Віктор Приймак 

4.6. Курганний могильник (археол.). На південно-західній околиці міста, за 0,3 км на південний схід від колишнього Шереметівського цегельного заводу, поблизу ґрунтової дороги, яка веде від заводу до міста.  Досліджувався В.В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.  Складається з 2 курганів, що віддалені один від одного на 150 м.

Курганні насипи округлі, конічної та напівсферичної форми, діаметром 20 та 35 м, висотою 2 та 1 м. На момент обстеження у 2006 високий курган задернований, вершина пошкоджена геодезичним знаком. Другий курган розорюються, через нього проходить ґрунтова дорога. Розкопки не проводилися [44].

Віктор Приймак

 

4.7. Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів, 1941, 1943, пам’ятник, 1955; Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1973, 2005 (іст.). Вул. К. Лібкнехта. У центрі міста, у сквері.

Поховано 242-х радянських воїнів. Серед них – воїни 141-ї стрілецької дивізії 60-ї армії, які загинули в оборонних боях за місто у вересні 1941; воїни 574-го, 745-го, 820-го, 487-го, 687-го, 799-го, 277-го, 635-го, 383-го, 2480-го, 1985-го, 705-го, 635-го, 989-го, 542-го,   385-го, 248-го стрілецьких полків 240-ї, 180-ї стрілецьких дивізій 38-ї армії; 8-го окремого батальйону; 1260-го медико-санітарного батальйону; 56-ї танкової бригади; 76-го протитанкового артилерійського полку, які загинули 3 вересня 1943  під час визволення м. Білопілля від  німецько-фашистських загарбників та померли від ран у ХППШ № 4317, 5193, 57376, 14058, 78089, 2324, 1756, 07948, 23333. Відомі прізвища 55 загиблих. 

У 1955  останки загиблих перенесені у братську могилу, на якій  у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна /3,5м/ на цегляному постаменті /1,8м/. Перед скульптурою  –  дві мармурові меморіальні плити  /1,15 х 0,6 м/ з прізвищами загиблих.

У 1973  біля могили встановлено гранітну плиту /2,36 х 0,95м/ на честь загиблих воїнів-земляків.

У 2005 ліворуч від гранітної плити встановлено стелу з червоної цегли і заліза  /8,2 х 3,34 м/.  На стелі – прізвища Героїв Соціалістичної Праці (10), Героїв Радянського Союзу (10), повних кавалерів ордена Слави (7) – уродженців білопільського краю [45].

                                                                                                         Галина Хижняк

4.8. Братська могила комсомольців-підпільників, 1942, пам’ятник, 1988  (іст.). Вул. Шевченка.  У центральній частині міського кладовища.

За  150 м зліва від входу, поховано п’ять комсомольців-підпільників, учнів залізничної школи № 66 (нині сш. № 4):  Ф.В.Гуленка, Б. В.Кисіля,  В.Я.Наливайка, А.Ф.Пономаренка, М.Т. Рожка з групи секретаря підпільного райкому ЛКСМУ Л.Т.Сердюк. Через Б.В.Кисіля підпільники підтримували зв’язок з партизанами Глухівщини, а В.Я.Наливайко мав вдома радіоприймач, завдяки якому місцеві жителі дізнавалися про події на фронті.  За зрадою місцевого жителя підпільники були схоплені та розстріляні  нацистами 4 квітня 1942.

У 1988  на могилі  встановлено стелу з червоного граніту /3,0м/, верхня частина якої у формі комсомольського значка, на чоловому боці – меморіальний напис. На гранітній  надгробній плиті /1,8 х 0,9 х 0,2 м/ – прізвища загиблих [46].                                                

                                                                                                               Галина Кухарева

4.9. Могила Пухначова О.М., 1982 (іст.) У центральній частині Крачківського кладовища, у 6-му ряді зі сторони комбікормового заводу.

Пухначов Олександр Миколайович [23.07.1962 м. Фрунзе (Республіка Киргизстан) – 03.10.1982, загинув у Афганістані] – воїн Збройних Сил  СРСР. З 1973, після закінчення школи і до призову в армію, працював учнем автослюсаря на Білопільському  АТП 18032. 23 жовтня 1980 призваний до лав Радянської Армії. З січня 1981 проходив службу в Афганістані (в/ч. пп. 65753) водієм бронетранспортеру. У ніч з 2-го на 3-е жовтня 1982 мотострілецький підрозділ, у складі якого був і рядовий О. Пухначов, вийшов на бойове завдання – патрулювати ділянку дороги поблизу населеного пункту Ташкурган. Машина попала під обстріл противника. Маневруючи бронетранспортером, рядовий Пухначов вивів своїх товаришів на зручну позицію. Банду було ліквідовано,  але сам О. Пухначов  загинув. Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений медаллю "За бойові заслуги" (19.07.1982), посмертно орденом Червоної Зірки (01.11.1989).

У 1982 на могилі встановлено гранітний обеліск /2,0 м/, на фасадній частині якого – портрет загиблого та напис [47].

                                                                                                                 Ольга Попова

4.10. Могила Ніколаєнка В.Г., 1986 (іст.). На початку Будинівського кладовища, праворуч від входу, у  3-му ряді.

Ніколаєнко Валерій Григорович [01.05.1948, м. Торжок  Калінінської (нині Тверської) обл. (Російська Федерація) – 29.05.1986, загинув у Афганістані] – воїн Збройних Сил  СРСР.  У 1965, після закінчення Білопільської середньої школи № 4, навчався у Білопільському ПТУ № 5. Працював токарем на Білопільському машинобудівному заводі. 30 вересня 1967 призваний до лав Радянської Армії. Закінчив СВАДЧУ ім. Фрунзе, отримав спеціальність командира вогневого взводу. З 1975 служив у Далекосхідному окрузі, м. Біробіджан (Російська Федерація), а з 3 лютого 1985 проходив службу в Афганістані на посаді радника заступника командира піхотного полку з політ. частини 72 ПП 8 ПД в/ч. пп. 44708. У лютому 1985 під час супроводу колони з матеріальними засобами з м. Кабул у м. Баграм знищив вогневу точку противника  і 6 противників, чим сприяв успішному виконанню завдання. Підполковник В. Ніколаєнко загинув під час обстрілу КП у р-ні населеного пункту  Ургун у провінції Пактіка. Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений орденами: Бойового Червоного Прапора (9.09.1986), Червоної Зірки (31.07.1986), афганськими орденами “За хоробрість” та Червоного прапора.   

У 1986  на могилі  встановлено гранітний обеліск  /2,0 м/,   на фасадній частині якого – портрет загиблого та  напис [48].

                                                                                                       Ольга Попова

4.11. Могила Дудки В.Г., 1943, обеліск, 1974 (іст.). Вул. Пугачова.  У кінці Прорубського кладовища,  праворуч від центрального входу.

Дудка Віктор Григорович  (1929 – 1943) – юний піонер-підпільник. У квітні 1943  Вітя  разом з однокласниками Іваном і Миколою Середою підкрались до школи, де містився штаб німецької дивізії,  викрали прапори  танкової частини, яка була розташована у с. Проруб, неподалік м. Білопілля. Німецька частина направлялася у р-н Курської битви. Дивізіям загрожувало розформування.  Вітю Дудку заарештували і розстріляли.  

У 1974 на могилі встановлено металевий обеліск у формі  піраміди  /4,0 м/, на якому закріплено 2 металеві дошки з  написами [49].

                                                                                         Наталія Голуб

                                                                                                     Ольга Попова

4.12. Пам’ятний знак на честь загиблих в Афганістані воїнів, уродженців Білопільщини, 1989 (іст.). Вул. К. Лібкнехта. У центрі міста, у сквері. (Фото №1)

На гранітному постаменті  /0,15 м/ – дві, поєднані між собою,  плити із сірого граніту                              /3,1 х 1,0 м, 1,05 х 0,51 м/.  На  фасадній частині – орден Червоної Зірки і меморіальний напис.  На зворотному боці – прізвища загиблих воїнів (по три на кожній плиті). [50].

                                                                                                     Наталія Голуб

4.13. Пам’ятний знак на честь загиблих в роки Великої Вітчизняної війни робітників і службовців машинобудівного заводу, 1979 (іст.).  У сквері, по вул. Макаренка, проти машинобудівного заводу.

У роки Великої Вітчизняної війни 28 робітників і службовців Білопільського машинобудівного заводу загинули на фронтах. У 1979 на честь загиблих встановлено пам’ятний знак у вигляді металевої чотиригранної колони /8,5 м/ на гранітному постаменті /1,8 м/ та цоколі /2,1 х 2,3 м/. Перед колоною – гранітна плита /0,95 х 0,8 м/ з меморіальним написом та дві гранітні плити /0,45х0,7 м/  з прізвищами загиблих [51].

4.14. Будинок, у якому народився та проживав Олександр Олесь, поч. 19 ст. (іст.).                                     Вул . Петровського,18.

На червоній лінії забудови вулиці.  Одноповерховий, дерев’яний ( у 1979 обкладений білою цеглою). Загальна площа – 179 кв. м. 1878 – 1893 тут проживав  Олександр Олесь    [ 05.12.1878, м. Білопілля – 22.07.1944, м. Прага (нині Чехія)] – відомий український поет-лірик.

Олександр Олесь (літературний псевдонім Олександра  Івановича Кандиби) навчався спочатку  в Білопільській початковій школі, потім – у двокласному    училищі. З дев’яти років почав писати вірші, але дитячі спроби пера лишились невідомими. У 15 років Олександр вступив до хліборобської школи  містечка Деркачі, що неподалік від Харкова, а після її закінчення навчався у Харківському ветеринарному інституті.  Після закінчення Харківського інституту Олександр Олесь працює за фахом спочатку у Харкові, а потім у Києві.  У 1907 вийшла в світ перша збірка  віршів  з поетичною назвою  “З журбою радість обнялась”. За десять років (1907 – 1917) видав п’ять поетичних збірок. У Олеся є вірші про революцію 1905, пейзажні поезії, любовна лірика, драматичні етюди, сатиричні твори, казки і вірші для дітей. Поезія Олеся, мелодійна, легка, стала невичерпним джерелом для композиторів. Сьогодні можна назвати понад 80 відомих композиторів, які поклали Олесеві рядки на музику, створивши більше двох сотень  музичних творів різних жанрів. Найбільш популярні пісні:  “Сміються, плачуть солов’ї”,   “ Айстри”, “ Літньої ночі”, “ Ой чого ти, тополенько, не цвітеш...”,  “Любов” та ін. 

Революцію 1917, а особливо післяреволюційні події, Олесь не сприйняв. У лютому 1919 він виїздить до Будапешта. З 1923 і до останнього дня свого життя жив у Чехословаччині.

На чужині Олесь жив Україною, сподівався на повернення. Його твори сповнені болю  за жертвами революції (Збірка  “Кому повім печаль мою”). Помер Олександр Олесь 22 липня 1944, похований на празькому цвинтарі Ольшани.

Від самого початку будинок  належав чумакам Кандибам.  Серед Кандиб, останніми його власниками були батько Олеся та рідний дядько – Василь Федорович. Після смерті дядька  будинок придбав  місцевий дрібний купець Іван Кікоть. У 1908 він перепродав його Федору Мусі. У 1967 будинок придбав  ветеран війни Микола Титаренко, у 1977 будинок перейшов у власність Анатолія Сердюка та його родини, які і сьогодні мешкають у ньому. У 1979 Сердюки будинок капітально відремонтували та зробили його перепланування. У 1988 на будинку встановлено меморіальну дошку /0,60 х 0,40м/ з мармурового дрібку [52].

Ольга Аленич

     
4.15. Церква святих Петра і Павла, друга пол. 19 ст. (архіт.). Вул. Гагаріна. [Петропавлівська церква. Фото Вечерського В. (121-1)]. [План Петропавловської церкви. Кресленик Вечерського В. (121-2)].

Мурована церква з дзвіницею міститься в правобережній частині заплави р. Криги серед садибної одноповерхової забудови. Східним фасадом виходить на вул. Гагаріна, яка є головною розпланувальною комунікацією правобережної частини з центром міста. На деяких ділянках криволінійної траси вулиці силует пам'ятки потрапляє на її вісь. На церкву зорієнтована також вісь вул. Гоголя. Завдяки композиційно активній п'ятиверхості та високій дзвіниці Петропавлівська церква є найважливішою містобудівною домінантою, добре проглядаючись як із схилів лівобережного плато, на якому лежить історичне середмістя Білопілля, так і з заплави.

Вперше дерев'яну Петропавлівську церкву збудували поблизу теперішньої у 1672. Вона була парафіяльним храмом слободи Криги, заснованої того ж року. У 1681 Крига стала посадом (передмістям) м. Білопілля. Новий дерев'яний храм збудували на місці теперішнього у 1798 Взамін нього у другій половині 19 ст. споруджено мурований тридільний храм, який мав масивний четверик нави та прямокутні бабинець і вівтар. У 1886 цю церкву реконструйовано з розширенням і прибудовою дзвіниці за проектом архітектора В.Нємкіна (1857 – 1908), котрий щойно обійняв посаду харківського єпархіального архітектора. Поряд з храмом тоді ж збудовано мурований одноповерховий будинок церковного причту.

Зараз церква хрещата в плані, п'ятидільна, з прямокутними компартиментами. Західне рамено видовжене, до нього прилягає тридільна в нижньому ярусі дзвіниця. До вівтаря з півночі прилягає прямокутний у плані жертовник. Основні об'єми храму двосвітні. У нижньому ярусі містяться великі аркові вікна, у верхньому – маленькі спарені (мотив романо-візантійського біфорія). Над перетином рамен підноситься широкий глухий четверик, увінчаний п'ятьма верхами з шоломовидними банями на гранчастих підбанниках. Наріжні верхи – глухі, центральний – світловий. Дзвіниця триярусна: другий ярус – четверик з арковими отворами, третій – високий стрункий восьмерик з арковими отворами дзвонів за сторонами світу, завершений кокошниками й увінчаний шатром з ліхтариком і банькою. Будівля вирішена у формах неоросійського стилю зі строгою, але виразною системою декору. Наріжники акцентовані гранчастими півколонами. Чола бічних рамен увінчані щипцями, що складаються з шерегу кокошників. Вигадливо вирішені віконні наличники, що складаються з фільончастих пілястр і широких профільованих архівольтів. Будівля має виділену цокольну частину з підвіконними фільончастими нішами та розвинений карниз.

В інтер'єрі храму, як і в його зовнішніх формах, поєднуються два принципи побудови архітектурної форми й розвитку простору: глибинно-вісьовий та центричний. Перший підкреслено ритмом арок, що поєднують усі компартименти по поздовжній вісі, підпружних арок та глибоких розпалубок коробового склепіння західного рамена. Центричний принцип виявлений в оригінальному вирішенні центральної частини храму: могутні кутові пілони й профільовані широкі підпружні арки несуть зрізане восьмилоткове склепіння, на якому стоїть світловий восьмерик, увінчаний зімкнутим склепінням. Загалом така конструкція переходу до світлового восьмерика трохи нагадує традиційний для української архітектури залом. Бічні рамена й вівтар перекриті коробовими склепіннями. Всі яруси дзвіниці мають пласкі перекриття по дерев'яних балках. У західній частині західного рамена є балкон з металевою огорожею, що виконує функцію хорів. Вихід на нього влаштовано із дзвіниці. [Інтер'єр західного рамена Петропавлівської церкви. Фото Вечерського В. (121-3)]. [Інтер’єр Петропавловської церкви. Фото Вечерського В. (121-4)].

Церква збудована з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині, зовні й усередині потинькована. Фасади мають двоколірне пофарбування: поле стіни – жовта вохра, деталі – білі. Щипцеві дахи по дерев'яних кроквах, бані й шатро укриті покрівельною сталлю. Підлога вимощена керамічною плиткою. В інтер'єрі збереглися олійні мальовання кінця 19 ст., наближені за стилем до розписів Володимирського собору в Києві. На діагональних гранях центрального зрізаного склепіння у круглих медальйонах – Євангелісти, на всіх пілонах під підпружними арками – постаті святих на повен зріст. Олійні мальовання у вівтарі, виконані у 1980-х рр., мистецької цінності не мають, як і іконостас.

Пам'ятка використовується за первісним призначенням. У 1989 – 1990  проведено ремонт, під час якого в бічних раменах влаштовано вівтарі: північний – Святодухівський, південний – Боголюбський.

Петропавлівська церква у Білопіллі є одним з яскравих архітектурних витворів неоросійського стильового напрямку в річищі історизму другої половини 19 ст. Її поставлено на державний облік як пам'ятку архітектури й містобудуванння місцевого значення з охоронним №200-См [53].

Віктор Вечерський

 

4.16. Пам’ятник Макаренку А.С., 1962 (іст., мист.). Вул. Свердлова   У р-ні залізничного вокзалу   станції   Білопілля.

Макаренко Антон Семенович (01.03.1888, с-ще Новоселівка залізничної станції Білопілля – 01.04.1939, Москва, Російська Федерація) –  педагог-новатор, письменник, член спілки письменників України. Навчався  у сільському двокласному училищі  у  м. Білопіллі (1896 – 1901). Разом з сім’єю переїхав до Крюкова (1901), закінчив Кременчуцьке міське училище і педагогічні курси (1905), працював учителем у м. Крюків на ст. Долинська. Закінчив з відзнакою Полтавський учительський інститут (1917). Керував виховними закладами для неповнолітніх правопорушників та безпритульних дітей, організованою ним колонією ім. М.Горького  в с.Ковалівка поблизу Полтави (1920 – 1928), комуною ім. Ф.Е.Дзержинського в Харкові (1927 – 1935). Працював заступником начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР у м. Києві (1935 – 1936). Керував трудовою колонією у м. Бровари поблизу Києва (1936 – 1937). З 1937 мешкав у Москві, займався літературною, громадською, педагогічною діяльністю.

Автор творів на педагогічну тематику „Марш 30-го року” (1932), „Педагогічна поема”(1933 – 1935), „Книга для батьків” (1937), „Прапори на баштах” (1938) та ін. Відомий як літературний критик: досліджував творчість О.Толстого, Д. Фурманова. Автор понад 50 статей, літературно-критичних виступів (1937 – 1939), рецензій та заміток у періодичних виданнях. 

Помер  А. Макаренко 1 квітня 1939 у  Москві  де і похований. Твори А. Макаренка перекладено 60 мовами світу. Створено Міжнародну Макаренківську асоціацію. Ім’ям Макаренка названо Сумський, Гаванський (Куба) педагогічні інститути; Лебединське, Новосибірське педагогічні училища; Білопільську, Петербурзьку школи-інтернати; школи у Києві, Кишиневі, Фрунзе, у Болгарії, Польщі, Німеччині, учнівський клуб у Парижі, Марбурзьку  лабораторію, теплохід. У Білопіллі відкрито музей, присвячений життю А.Макаренка [54].                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Людмила  Шестак

5. БОБРИК С., БОБРИЦЬКА СІЛЬРАДА

5.1. Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів, 1943, пам’ятник,  1958; Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1975 (іст.). У центрі села, біля Будинку культури. (Фото № 2,3)

Поховано 36 воїнів 21-го стрілецького полку 180-ї стрілецької дивізії, 13-ї гв. стрілецької дивізії, 13-ї гв. танкової бригади 38-ї армії,  які загинули 3 вересня 1943  під час визволення села від німецько-фашистських загарбників та померли від ран у ППШ № 4388. Відомі прізвища 13 загиблих.

У 1958  останки загиблих з різних місць  перенесені  у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна  /3,5м/ з написом на  цегляному потинькованому постаменті /2,5 м/. У 1975  зліва від братської могили встановлено залізобетонну  скульптуру жінки /3,5 м/ і   цегляну оцементовану стелу /2,2 х 20,0 м/, на двадцяти плитах  якої викарбувано  прізвища 253 воїнів-земляків, які  загинули  в роки Великої Вітчизняної війни [55].

Галина Кухарєва

6. БУДКИ С., РИЖІВСЬКА СІЛЬРАДА

6.1. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1965 (іст.). У центрі села.

На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських  загонах у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками загинуло 80 жителів села.

У 1965 на честь загиблих воїнів-земляків встановлено залізобетонний обеліск пірамідальної форми /4,5 м/ з п’ятикутною зіркою на верхівці. У нижній частині обеліску – мармурова меморіальна дошка з написом [56].

Людмила Шестак

7. БУТОВЩИНА С., ЖОВТНЕВА СЕЛИЩНА РАДА

7.1. Могила Скусинця В.В. (іст.). У кінці  кладовища, праворуч від входу.

Скусинець Василь Володимирович (16.05.1955, с. Бутовщина – 10. 01.1985, загинув у Афганістані) – воїн Збройних Сил СРСР. Після закінчення Білопільського ПТУ №5 працював на СМНВО ім М.В. Фрунзе. У жовтні 1973   призваний до лав Радянської Армії. Після строкової служби вступив до школи прапорщиків. З серпня 1983  проходив службу у Афганістані,  в/ч. пп. 51932. Особисто знищив дві вогневі точки противника, чим забезпечив подальше просування колони. Командир взводу прапорщик В. Скусинець загинув 10 січня 1985 під час супроводу колони за маршрутом Кабул-Сурубі. Указом Президії Верховної ради СРСР від 23.04.1985 нагороджений медаллю “За відвагу” (посмертно).

У 1985  на могилі встановлено обеліск з сірого граніту /1,3м/, на фасадній частині якого – портрет загиблого та напис [57].

Ольга Попова

Наталія Голуб

8. ВАЛІЇВКА С., ВЕРХОСУЛЬСЬКА СІЛЬРАДА

8.1. Братська могила радянських воїнів та підпільника Колоса М.С., 1943, пам’ятник, 1956 (іст.).  У центрі села, біля школи.

13 воїнів з підрозділів 340-ї стрілецької дивізії 38-ї армії загинули 3 вересня 1943  під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників. Прізвища та військові звання загиблих невідомі.

У могилі похований також Колос Максим Степанович – уповноважений Штепівського районного відділу міліції, який на початку 1942  відновив у селі Валіївка підпільно-диверсійну групу.   Загинув у липні 1943.

У 1956   останки загиблих воїнів з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,7 м/ з меморіальним написом на цегляному потинькованому постаменті  /1,8 м/ [58].

Галина Кухареві

 

9. ВАСИЛІВЩИНА С., ГУРИНІВСЬКА СІЛЬРАДА

9.1. Поселення, ранній залізний вік 3 – 4 ст. (археол.). За 0,5 км на південний захід від села, поблизу ґрунтового шляху з м. Білопілля та дерев’яного мосту через р. Крига, (права притока  р. Вир). Досліджувалося В. Приймаком у 1988, обстежене Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.

Поселення займає край надзаплавної тераси правого берега р. Крига, висота якої над заплавою до 4 м. Розміри поселення 700 х 40 – 50 м.  З поселення походять уламки ліпної та гончарної кераміки черняхівської культури (3 – 4  ст. н.е.). На момент обстеження у 2006 територія пам’ятки задернована [59].

Віктор Приймак

10. ВЕРХОСУЛКА С., ВЕРХОСУЛЬСЬКА СІЛЬРАДА

10.1. Братська могила радянських воїнів, 1943, пам’ятник, 1955  (іст.).  У центрі села, біля Будинку культури.

Поховано 15 воїнів з підрозділів 167-ї стрілецької дивізії 38-ї армії, які загинули у вересні 1943 під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища  3-х загиблих: рядові О.Г.Горбунов, К.І. Дмитренко (576 арт. полк), М.Д. Койкін (в/ч. пп. 28817). Село визволено 5 вересня 1943. 

У 1955  останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна /3,5 м/. На цегляному потинькованому  постаменті /1,63 м/  –  дві дошки з  написом та прізвищами загиблих [60].

Галина Кухарева

10.2. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1975 (іст.). У центрі села, біля сільської ради.

У роки Великої Вітчизняної війни  на різних фронтах загинуло 380  мешканців села.

У 1975 на честь загиблих воїнів-земляків встановлено залізобетонну скульптуру жінки /2,23 м/  з бандурою в руках, праворуч – цегляна оцементована стела трапецієвидної форми,  на якій розміщено 32 мармурові меморіальні плити з прізвищами загиблих [61].

Ольга Попова

11. ВЕСЕЛЕ С., ЖОВТНЕВА СЕЛИЩНА РАДА

11.1. Могила Яценка І.П., 1942 (іст.).  На  кладовищі.

Ліворуч від входу, у  першому ряді, у першій могилі похований підпільник Яценко Іван Пантелеймонович (1902 – 1942), закатований  нацистами 2 березня 1942. 

Під час окупації  у селі діяла  підпільна група, яку очолював   Т.С. Кошовий.

У 1942  на могилі  встановлено  дерев’яний обеліск, замінений  металевим  /1,5 м/ у формі чотиригранної піраміди з написом на його чоловому боці та зіркою на  верхівці [62].

Ольга Попова

12. ВИРИ С., ВИРІВСЬКА СІЛЬРАДА

12.1. Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів, 1943, Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1971 (іст.). У центрі села, біля Будинку культури.

Поховані 4 радянських воїни: сержант  М. І. Сичів (в/ч. пп. 24125), сержант М.А. Пузанов (13 гв. СД), рядовий І. А. Корнілов (в/ч. пп. 59385), рядовий М. Дегангіров  (3-а гв. танкова армія, 940-а рота), які загинули 3 вересня 1943  під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників. У 1959  останки загиблих  з різних місць перенесені у братську могилу біля сільради,  на якій у тому ж році  встановлено залізобетонну скульптуру воїна. У 1971  відбулося повторне перепоховання останків загиблих до Будинку культури. У тому ж році праворуч від могили встановлено бетонну скульптурну групу (воїн та жінка) /2,7 м/. На цегляному  постаменті /1,75 м/  – біла мармурова дошка з  написом. Ліворуч від братської могили у тому ж році  встановлено цегляну стелу, обкладену чорною керамічною плиткою / 9,0 х 0,5 х 1,4 м/. На стелі – 9  білих мармурових дощок з  прізвищами 362 воїнів-земляків, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни [63].

Антон Подопригора

12.2. Братська могила радянських воїнів, 1943, пам’ятник, 1955 (іст.).   У північно-східній частині кладовища, за 20 м від входу.

Поховано 64 воїна з підрозділів 21-го, 42-го, 180-го, 842-го, 850-го, 931-го стрілецьких полків; 180-ї та 240-ї стрілецьких дивізій; 121-ї ордена Суворова стрілецької дивізії 38-ї армії; 465-го, 520-го стрілецьких полків 167-ї стрілецької дивізії; 492-го мінометного полку, 5-ї гв. армії, які загинули 3 вересня 1943  під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників та померли від ран у вересні – жовтні 1943  у  ХППШ № 4392 та 147 ЕШ. Відомі прізвища  56 загиблих.

У 1955  на братській могилі встановлено цегляний обеліск /3,5 м/ у формі чотиригранної піраміди з зіркою на верхівці. На мармуровій  надгробній плиті /0,72 х 1,12м/  – меморіальний напис та прізвища загиблих [64].

Антон Подопригора

12.3. Могила Ясенок Н.К., 1941, обеліск, 1975 (іст.). На старому кладовищі. З правого боку  від входу. (Фото № 4).

Ясенок Ніна Корніївна (1929 – 1942) – юна піонерка, яка  була вбита  німецькими вартовими 19 жовтня 1941 під час передачі хліба радянським військовополоненим.  Після її вбивства  спалахнув бунт, полонені збили з ніг вартових  і розбіглися.

У 1975  на могилі встановлено обеліск з мармурового дрібку у формі парусу /1,54 х 0,54м/  з написом на її чоловому боці [65].

Антон Подопригора

12.4. Пам’ятний знак на місці загибелі Ясенок Н.К., 1975 (іст.). У центрі села, на початку вулиці Ніни Ясенок.

19 листопада 1941 гітлерівці вели велику групу військовополонених радянських воїнів. Ніна  Ясенок підійшла до воїнів та передала їх хліб. Нацисти розстріляли Ніну на місці.

У 1975  на місці розстрілу  встановлено цегляну оцементовану стелу  прямокутної форми /1,8 м/, на її  чоловому боці – мармурова дошка з меморіальним написом [66].

 Ольга Попова

12.5. Могила Комісар П.М., 1988 (іст.).  На  кладовищі, за 60 м ліворуч від головного  входу. 

Комісар Парасковія Матвіївна (19.08.1915, с. Вири – 28.01.1998, там же) – Герой Соціалістичної Праці (1958).  У 1927 пішла працювати  у колгосп. У 1947 почала працювати на першій молочнотоварній фермі дояркою артілі “Зоря комунізму”. У 1957  надоїла по 7400 кг. молока від кожної корови.

У 1998 на могилі встановлено стелу з мармурового дрібку  у формі паруса /1,58 м/. На її чоловому боці – портрет і меморіальний напис [67]. 

Ольга Попова

12.6. Могила Черненка І.В. (іст.).  На кладовищі  ліворуч від головного входу.

Черненко Іван Володимирович (11.03.1923,  с. Улянівка – 30.08.1997, с. Вири ) – Герой Соціалістичної Праці (1958). У роки Великої Вітчизняної війни, після підготовки у школі десантників, брав участь у боях під Москвою, Сталінградом, Ростові-на-Дону, Донбасі. Після демобілізації працював секретарем райкому комсомолу, інструктором райкому партії. У 1949 очолив відстаюче господарство Білопільського р-ну “Зоря комунізму”. Господарство зміцніло. Особливо високі успіхи були у тваринництві. У 1957 артіль виробила на 100 га сільськогосподарських угідь по 100 ц м’яса і по 501 ц молока. Набагато зросла врожайність зернових і технічних культур. У 1977  нагороджений орденом Леніна.

У 1998  на могилі встановлено гранітну стелу /1,72м/. На її чоловому боці – портрет          І. Черненка та меморіальний напис [68].

Ольга Попова

13. ВОЛФІНЕ С., ПАВЛІВСЬКА СІЛЬРАДА

13.1. Могила радянського воїна, 1941, обеліск, 1946 (іст.). Праворуч залізничної станції Волфіне, у напрямку ст. Ворожба, у лісосмузі.

Невідомий  воїн, офіцер Червоної  Армії. Загинув у липні 1941   під час  бомбардування  станції.

У 1946  на могилі встановлено металевій обеліск /1,7 м/ на постаменті  /0,2 м / з зіркою на верхівці. Напис відсутній [69].

 Ольга Попова

14. ВОРОЖБА М., ВОРОЖБЯНСЬКА МІСЬКА РАДА

14.1. Поселення багатошарове 3 – 1 тис. до н.е. 12 – 13 ст. (археол.). На північній околиці міста. Займає мис та похилий схил правого берега р. Вир. Виявлене та досліджене Є. Осадчим та  О. Коротею у 2006.

Розміри поселення  – 400 х 80 м, висота над рівнем заплави становить від 5 м (похилий схил) до 10 – 12 (мис). З поселення походить кераміка бондарихінської культури епохи бронзи (мис) та Київської Русі (мис та похилий схил). Мис задернований, частково пошкоджений глиняними розробками, решта поселення розорюється на глибину 0,2 м. Потужність культурного шару 0,5 – 1 м [70].

Олексій Коротя

14.2. Братська могила радянських воїнів, 1943, пам’ятник, 1955 (іст.). Ворошилова пл., 5. У центральній частині міста,  у сквері біля міськради. 

Поховано 40 радянських   воїнів. Серед них –  воїни з загону особливого призначення  під командуванням генерал-майора О.Чеснова, які загинули 7 жовтня 1941 в оборонних боях за місто, та воїни 55-го полку НКВС, 687-го стрілецького полку 121-ї, 141-ї і 180-ї стрілецьких дивізій 38-ї армії, 13-ї гв. стрілецької дивізії, 3-ї гв. танкової армії,  які загинули 3 вересня 1943  у визвольних боях за місто Ворожбу. Відомі прізвища 19 загиблих.

У 1955 останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна  /2,5м/. На  цегляному потинькованому постаменті /2,3м/ – дві металеві меморіальні дошки з прізвищами загиблих і написом [71].

Галина Кухареві

14.3. Могила радянського воїна, 1943, обеліск, 1971 (іст.). У північно-східному напрямку від вул.  Кірєєва, в урочищі Миколаївського лісу, на правому березі р. Вир. Невідомий воїн Червоної Армії. Загинув 3 вересня 1943 під час визволення міста Ворожба від  німецько-фашистських загарбників підрозділами 141-ї стрілецької дивізії 60-ї армії.

У 1971 на могилі встановлено металевий обеліск /1,5м/ у формі чотиригранної піраміди з зіркою. На фасадній частині – напис [72].

Галина  Кухарева

Галина Хижняк

14.4. Могила Деренкова І.М., 1941, обеліск, 1957  (іст.). У третьому кварталі Прорубського лісу, на березі р. Вир, за 500 м у північно-східному напрямку від вул. Партизанської.

Деренков Іван Михайлович – воїн Червоної армії. Загинув у листопаді 1941 під час оборони міста воїнами загону  особливого призначення  під командуванням О.С. Чеснова

У 1957  на могилі встановлено металевий обеліск  /1,65 м/ у формі чотиригранної піраміди з зіркою на верхівці. На його чоловому боці –  орден Вітчизняної війни. [73].

Галина Кухарева

14.5. Братська могила жертв фашизму, 1941 – 1943, пам’ятник, 1987 (іст.). Вул. Перемоги.  У центральній частині міста, біля хлібної бази № 82. (Фото № 5).

Поховано понад 2 тис. радянських  військовополонених та жителів  м. Ворожба і навколишніх сіл,  розстріляних  німецько-фашистськими загарбниками під час окупації у  1941 – 1943. Серед похованих – 35 жителів  Ворожби. Для розстрілу людей нацисти використовували  яму для зберігання отрутохімікатів,  яка була вирита до війни на території хлібної бази. Прізвища похованих невідомі.

У 1948  на могилі  встановлено цегляний обеліск, замінений у 1987 залізобетонною скульптурною композицією воїна, жінки та дівчинки /4,0 м/ на цегляному потинькованому  постаменті /1,5 м/. На чоловому боці постаменту – напис [74].

Галина Кухарева

14.6. Пам’ятний знак жертвам голодомору 19321933 років, 1993 (іст.). Вул. Перемоги У центрі міста, біля клубу, на місці старого кладовища. (Фото №6).

На цьому місці   відбувались масові поховання  людей, які померли від голоду у 1932 – 1933.  Ворожба – вузлова залізнична станція.   Сюди  звозили тіла людей, які померли під час руху у поїздах або  на вокзалах у різних місцях. Їх скидали  в одну загальну яму на кладовищі. Кількість похованих та їх прізвища невідомі.

У  1993  на постаменті з мармурового дрібку /1,2 м/ встановлено  дубовий  хрест /3,3 м/  з меморіальним написом [75].

Наталія Голуб

14.7. Пам’ятний знак на честь Кирєєва С. З., 1975 (іст.). Вул. Кирєєва. У центрі вулиці.   Кирєєв Сергій Захарович (1917, м. Ворожба – 08. 01.1942, с. Старе Черемошне, Курської обл., Російська Федерація) – учасник Великої Вітчизняної війни з 1941. Кулеметник  28-го мотострілецького полку 8-ї мотострілецької дивізії НКВС С.З. Кирєєв здійснив героїчний подвиг у р-ні  с. Старе Черемошне Солнцевського р-ну Курської обл. (Російська Федерація). Другому батальйону полку військ НКВС, у якому служив С.Кирєєв, було наказано зупинити ворога і утримати с. С.Черемошне. Сержант Віктор Сосулін, червоноармійці Олексій Іванов та Сергій Кірєєв 8 січня 1942 пробралися в окуповане село і в одному з  будинків обладнали вогневу позицію. Кулеметним вогнем воїни знищили мінометну батарею німецько-фашистських загарбників. Коли фашисти підійшли ближче до палаючого будинку, з якого червоноармійці вели обстріл, охоплений полум’ям             С. З.Кирєєв з двома гранатами в руках кинувся до ворогів і загинув. На честь С. З.Кирєєва встановлено прямокутну стелу з мармурового дрібку /0,95 х 0,75 м/ на основі /0,32 х 0,85 м/. На її чоловому боці – напис [76].

Людмила Шестак

14.8. Залізничний вокзал, залізнична станція, 1898 (архіт., іст.). Станція Ворожба Курсько-Київської залізниці побудована у 1869 – 1870. Зі зведенням залізниці Люботин – Ворожба, а потім Ворожба – Середина-Буда вона перетворилась на вузлову. Залізничний вокзал був побудований в процесі реконструкції цієї станції як вузлової, що проводилась в кін. 19 ст. Зберігся в основному у первісному вигляді, але фасади були частково облицьовані керамічною плиткою. Використовується за призначенням. Вокзал розташований серед залізничних шляхів і платформ поза міськими вулицями та майданчиками. У найближчому до нього архітектурному оточенні – станційні  споруди (водонапірна вежа, пішохідний мостовий перехід та ін.). Зі східної та західної сторін до привокзальної ділянки прилаштовані невеликі упорядковані сквери з місцями для пасажирів, які очікують на потяг, кіосками, туалетами, службовими будівлями.

У типологічному відношенні вокзал відноситься до групи середніх прохідних пасажирських споруд з острівним розміщенням за планом станції. Він має строго симетричну композицію з сильно вираженою центральною частиною, рівноцінними крилами та відповідно однаковими повздовжніми й торцевими фасадами. Споруда переважно одноповерхова, але головний вестибуль (центральна частина) – двосвітловий, а закінчення крил – двоповерхові. Вестибуль відправлення і прибуття має декілька призначень. У ньому знаходяться квиткові каси, черговий вокзалу, міліція та перукарня. У західному крилі – зал очікування, кабінет начальника вокзалу та інші службові приміщення; у східному – їдальня з кухнею, підсобні приміщення, а на другому поверсі – кімнати відпочинку. Під частиною цього крила є підвал, який виконує технічні та господарські функції.

Загальна композиція й деталі споруди вирішені в традиціях архітектури класицизму. На відміну від багатьох інших залізничних вокзалів того ж самого й більш пізнього часу будівництва ця споруда у центральній частині нагадує кам’яний православний храм 19 ст. Його фасади особливо видовжені  (південний та північний), дуже пластичні завдяки складній конфігурації споруди за планом та використанню класицистичного ордеру. В інтер’єрі найбільшою пластичністю та парадністю відрізняється головний вестибуль. Інші приміщення мають гладенькі стіни та стелю, невеликі карнизи та інші елементи. Споруда має загальний об’єм 10580 куб. м, її фундаменти бутові, стіни цегляні, перекриття залізобетонні, перегородки дерев’яні, підлога дощата та метлахської плитки, покрівля залізобетонна. Маючи значні типологічні та естетичні переваги, вокзал станції Ворожба є одним із цінних архітектурних пам’яток, що відображають важливий історичний етап створення українських залізниць, формування великих залізничних станцій [77].

Віктор Вечерський

14.9. Комплекс церкви Покрова Богородиці, дзвіниці й волосного правління, друга пол. 18 ст. – поч. 20 ст. (архіт.). Вул. Кірова, 8.

Комплекс розташований у північній частині поселення на локальному підвищенні лівого берега р. Ворожби біля центрального трикутного в плані майдану серед одноповерхової садибної забудови. Він є унікальною пам'яткою народного мурованого зодчества Слобожанщини. Складається з трьох різночасових споруд, які формують цілісний комплекс і фіксують найдавніший громадський центр колишньої військової слободи Ворожби, заснованої в 1672.

14.9.1. Покровська церква. [Покровська церква. Фото Вечерського В. (129-1)]. [План Покровської церкви. Фото Вечерського В. (129-2)]. Покровська мурована церква є найстародавнішим архітектурним об'єктом міста. Церква Покрова Богородиці поставлена так, що її силует потрапляє на вісі двох вулиць і панує в просторі площі. Однак з огляду на незначну висоту й наявність поряд високих дерев церква не набула значення містобудівної домінанти поселення. Її композиційно-видовий вплив обмежений прилеглою територією.

Будівництво мурованого храму розпочато у 1769 на місці первісної дерев'яної церкви, збудованої у 1676  і згорілої у 1739. Було отримано дозвіл на спорудження дерев'яного храму на цегляному підмурку. Проте парафіяни під керівництвом священика самочинно збудували муровану церкву, яку освятили 1778. Первісно вона була тридільною, одноверхою, симетричною за структурою, з чотиригранною навою та півкруглими в плані вівтарем і бабинцем. Церкву неодноразово перебудовували, змінювали форми завершень, так що про її первісний архітектурний устрій достовірних відомостей бракує. Скоріше всього храм вінчала одна баня зі світловим восьмериком на центральному четверику, з ярусним верхом барокового типу. Вівтар і бабинець мали стіжкові дахи з глухими ліхтариками та маківками. У 1878 церкву розширили прибудовою південного й північного притворів, які своїми формами повторювали вівтар і бабинець. Таким чином церква стала хрещатою, п'ятидільною. Під час цієї перебудови у північній і південній стінах центрального четверика прорубали широкі арки, чим послабили конструкцію, так що центральний четверик вже не міг утримати світловий восьмерик з банею. Про те, що теперішнє зімкнуте восьмилоткове склепіння високої стріли підйому зі світловим восьмигранним ліхтарем, що вінчає центральний четверик, не є первісним, свідчать ускладнена форма пандативів, зрубані пілястри четверика та інші деталі. Рамена об'ємного хреста мали стіжкові дахи з декоративними верхами, що створювало загальне враження п'ятиверхості. Сьогодні рамена накриті пласкими конусовидними дахами, що є наслідком часткових руйнувань 1939.

Покровська церква належить до поширеного на Слобожанщині типу хрещатих центричних п'ятидільних храмів і свідчить про існування тенденції до компактного вирішення плану. Характерною є також фсефасадність композиції, тобто рівноцінне в художньому відношенні вирішення всіх фасадів з розрахунком на коловий огляд споруди, яка до 20 ст. займала острівне становище в містобудівній структурі. Усі ці особливості були притаманні більшості пам'яток українського відродження й бароко. Проте, на відміну від них, ворожбянська церква має тяжкі, приземисті форми й схематичний декор. Кути четверика акцентовані спареними лопатками. Верхні їх частини зрубані. Четверик на має вінчального карнизу. Стіни рамен ритмічно членують лопатки та великі аркові дверні та віконні отвори, облямовані простою лиштвою. Рамена мають карнизи незначного виносу й примітивного профілю. В інтер'єрі добре виявлена центричність структури храму. Простір центральної дільниці характеризується висотним розкриттям завдяки оригінальній формі вінчання. Рамена перекрито конховими склепіннями. У північному й південному є розпалубки над вікнами. Всі приміщення поєднані широкими півциркульними арками, з яких східна і західна мають парні залізні затяжки. В основі восьмилоткового склепіння, що вінчає центр, також влаштовано перехресні парні затяжки. Первісна частина пам'ятки відрізняється від прибудов характером декору: північна й південна арки, пробиті в 1878, прикрашені профільованими тягами. Наличники, лопатки, карнизи південного й північного притворів дещо вишуканіші, ніж у первісних частинах будівлі. Церква збудована з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині, зовні й усередині потинькована й побілена. Цегляні підмурки заглиблено на 2 м. Підлога з дощок, дахи по дерев'яних кроквах укриті покрівельною сталлю. В інтер'єрі під побілкою є недосліджені фрагменти олійних малювань. Сучасний іконостас історико-мистецької цінності не має.

14.9.2. Дзвіниця міститься з західного боку від храму на церковному подвір'ї. У 1818  священик Мартиновський самочинно збудував муровану циліндричну двоярусну дзвіницю класицистичних форм. Вона мала двоколонні портики в першому ярусі за сторонами світу, аркові отвори в першому й другому ярусах. Її вінчала восьмигранна сферична баня з високим шпилем. Після часткової руйнації у 1939 від дзвіниці зберігся тільки перший ярус. З 1990  дзвіниця відбудована з сучасних матеріалів. [Рештки дзвіниці. Фото Вечерського В. (129-3)].

14.9.3. Будинок волосного правління. На захід від дзвіниці міститься мурований будинок волосного правління, поставлений у комплексі з Покровською церквою на початку 20 ст. До вулиці обернений причілком, увінчаним трикутним фронтоном з арковим вікном у тимпані. Будівля одноповерхова, прямокутна в плані, вирішена в спрощених формах пізнього цегляного стилю з характерними фільончастими пілястрами й підвіконними нішами, зубчастими карнизами, прямими сандриками. Видовжений східний фасад акцентований трикутним щипцем та оригінальної форми чавунним ґанком з двома литими колонками, горизонтальним орнаментованим підзором та солярним знаком у тимпані. Первісне розпланування та декор в інтер'єрі не збереглися.

Будинок має двобарвне пофарбування нетинькованих фасадів (поле стіни – жовта вохра, деталі – білі), підлогу з дощок. Щипцевий дах по дерев'яних кроквах укритий шифером. При дуже скромному, майже безстильному цегляному декорі ця будівля відзначається добрими пропорціями та високими композиційними якостями [78]. [Будинок волосного правління. Фото Вечерського В. (129-4)].

Віктор Вечерський

15. ВОРОНІВКА С., ВОРОНІВСЬКА СІЛЬРАДА

15.1. Братська могила радянських воїнів та мирних жителів, 1943, пам’ятник, 1963 (іст.). У центрі села, біля сільради.

Поховано 7 воїнів  з підрозділів 141-ї стрілецької дивізії 60-ї армії та 3 жінки, які загинули під час  бомбардування станції Торохтяне у вересні 1943. Відомі прізвища всіх похованих: рядовий М.Д.Горленко, капітан М.Т.Черлуніков, ст. л-т. В.Ф.Макаров, мол.   л-т. С.П. Львов, л-т. Осипов, рядовий А.Б.Морзоян, рядовий А.В.Чиров, жінки  Г.С.  Кучуєнко, Є.А.Кучуєнко, Л.О. Вороненко

У 1963  останки загиблих  перенесено у братську могилу у с.Воронівка. У тому ж році на могилі встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,4 м/ з меморіальним написом на цегляному  постаменті /2,6м/ [79].

Антон Подопригора

16. ГАННІВКА-ВИРІВСЬКА С., ГАННІВСЬКО-ВИРІВСЬКА СІЛЬРАДА

16.1. Братська могила радянських воїнів, 1941, 1943, пам’ятник, 1956, 1995 (іст.). У центрі села, біля церкви.

Поховані воїни з підрозділів 227-ї стрілецької дивізії 40-ї армії: розвідники  М.Малінін, А.Малахів, О.Ф. Тулкін (294 СП), які загинули на початку жовтня 1941 під час оборонних боїв за село, та   воїни з підрозділів 180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії: розвідник І.Березін, пілот А.Михєєв, рядовий  І.І. Светлицький (658 СП),  М.В. Меланіїн, які загинули у вересні 1943 у визвольних боях за село.

У 1956   останки загиблих воїнів перенесено у братську могилу, на якій  у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,7 м/ на цегляному потинькованому постаменті /2,5 м/. У 1995  проведено реконструкцію.  Попереду скульптури встановлено дубовий хрест /3,0 м/.  На дерев’яній дошці – прізвища загиблих воїнів [80].

Антон  Подопригора

16.2. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1970 (іст.). У центрі села, біля сільради.

На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських  загонах у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками загинуло 215 жителів села.

У 1970 на честь загиблих воїнів-земляків встановлено залізобетонну стелу прямокутної форми /2,15 х 8,65 м/ з барельєфним зображенням жінки-матері та меморіальним написом. По обидва боки від стели розміщені мармурові плити /4,0 х 1, 1 х 0,2 м/ з прізвищами загиблих [81].

Ольга Гевлич

17. ГАННІВКА-ТЕРНІВСЬКА С., СУПРУНІВСЬКА СІЛЬРАДА

17.1. Братська могила радянських воїнів, 1943, пам’ятник, 1958 (іст.).  У центрі села, біля школи.

Поховані радянські воїни: рядові М.С. Волін (в/ч. пп. 47704), Ф.І. Лагутін (396 МСБ), М.А. Сизий (396-ий МСБ), які загинули під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників у вересні 1943. Село визволено 3 вересня 1943.

У 1958  на могилі встановлено залізобетонну скульптуру воїна /3,3 м/. На цегляному, облицьованому металом постаменті /3,02 м/ – дошка з мармурового дрібку з написом [82].

Галина Кухареві

18. ГИРІНЕ С., ГУРИНІВСЬКА СІЛЬРАДА

18.1. Братська могила радянських воїнів, 1943, обеліск, 1952 (іст.). На  кладовищі, праворуч від дороги, у другому ряді.

Поховані  радянські воїни – ст. сержант М.С. Букрєєв (687 СП),  ст. сержант О.М. Вікторов (383-а СП), які померли  від ран  14 вересня 1943  у  171 ЕШ під час боїв за визволення села від німецько-фашистських загарбників.

У 1952  на могилі встановлено обеліск з мармурового дрібку  у формі парусу /1,15 м/. Напис на обеліску відсутній [83].

Ольга Попова

19. ГОРОБІВКА С., ГОРОБІВСЬКА СІЛЬРАДА

19.1. Курганний могильник (археол.). За 1,2 – 1,5 км на північний схід від села, поблизу автотраси Суми – Глухів, у полі. Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений            Є. Осадчим та О. Коротею у 2006. Складається з 4 курганів. Два кургани витягнуті з південного заходу на північний схід, розміри насипів  – 80 х  40 м та 85 х 40 м, висотою до 4 та 2,5 м. Інші курганні насипи округлі, напівсферичної форми, діаметром 35 та 30 м, висотою 2 та 0,5 м. На момент обстеження у 2006 найбільший курган задернований, пошкоджений грабіжницьким шурфом у 2004,  інші розорюються.  Розкопки не проводилися [84].

Віктор Приймак

19.2. Курганний могильник (археол.). За 1,5 – 2 км на північний схід від села, поблизу автотраси Суми – Глухів.  Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006. Складається з 3 курганів. Курганні насипи округлі, напівсферичної форми, діаметром 30 – 45 м, висотою 0,5 – 1 м. На момент обстеження у 2006 кургани розорюються.  Розкопки не проводилися [85].

Віктор Приймак

 

19.3. Меморіальний комплекс: Могила Добродетеля І.М., 1943; Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1963, 1971, 1987 (іст.).  У центрі села, біля Будинку культури.

Добродетель Ілля Миколайович – радянський воїн, сержант. Загинув у вересні 1943  під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників, коли село знаходилось у смузі бойових дій 180 стрілецької дивізії 38 армії. Село визволено 3 вересня 1943.

Спочатку воїн був похований на території школи. У 1963  для увічнення пам’яті загиблих воїнів-земляків у центрі села споруджено пам’ятник: залізобетонна скульптура воїна /2,6 м/, біля  підніжжя пам’ятника і на цегляному постаменті /1,5 м/ – дошки з мармурового дрібку з написами. 

У 1971 до пам’ятника перенесені  останки сержанта І.Добродетеля. На могилі встановлено плиту з мармурового дрібку   /1,31 х 0,6 м/  з написом.

У 1987 по обидва боки від скульптури  на похилих бетонних основах встановлено плити з  мармурового дрібку / 0,94 х 0,91 м/ з прізвищами 146 загиблих воїнів-земляків [86].

Антон Подопригора

20. ГУРИНІВКА С., ГУРИНІВСЬКА СІЛЬРАДА

20.1. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1975 (іст.). У центрі села, біля сільради.

На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських  загонах у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками загинув 21 мешканець села.

У 1975 на честь загиблих воїнів-земляків встановлено залізобетонний обеліск пірамідальної форми /11,0 м/  на цегляному постаменті /1,5 м/. На його чоловому боці – дошка з написом.

Позаду обеліску у тому ж році встановлено бетонну стелу /1,5 х 3,0 м/ з меморіальним написом та 4 мармурові меморіальні плити /1,5 х 0,6 м/  з прізвищами загиблих [87].

Ольга Гевлич

21. ЖОВТНЕВЕ СМТ., ЖОВТНЕВА СЕЛИЩНА РАДА

21.1. Братська могила радянських воїнів, 1941, 1943, пам’ятник, 1954 (іст.). У центральній частині селища, біля церкви.

Поховано 45  радянських воїнів. Серед них – воїни  5-го танкового батальйону 6-го гвардійського мотострілецького полку, 13-го гвардійського артилерійського полку, які загинули 28 вересня 1941  в оборонних боях за селище, та воїни 180 стрілецької дивізії 38 армії, які загинули у вересня 1943  у боях за визволення селища від  німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища  3-х загиблих: рядовий І.В.Гаванський, ст. сержант  О. М.Тараканов, мол. сержант М. Ю. Афанасьєв. Село визволено 3 вересня 1943.

У 1954  і у 1988  відбулося перепоховання останків загиблих воїнів у братську могилу,  на  якій у 1954  встановлено залізобетонну скульптуру воїна  /2,7 м/ з написом  на цегляному потинькованому  постаменті /3,1 м/ [88].

Галина Кухарева

21.2. Меморіальний комплекс: Братська могила підпільників, 1942; Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1967, 1972, 1975 (іст.). У центрі селища, біля церкви. (Фото №7). Поховано трьох підпільників, розстріляних  німецько-фашистськими загарбниками на початку 1942. Під час окупації  у селищі діяла підпільна організація,  яку очолював Т.С. Кошовий. Відомі прізвища всіх загиблих: Д.С.Дяченко, В.М.Кисленко, Г.І. Стеценко.

У 1967 для увічнення пам’яті загиблих  воїнів-земляків встановлено залізобетонний обеліск пірамідальної форми /12,3 м/, попереду якого – залізобетонна скульптура жінки-матері /3,0 м/ з написом на цегляному постаменті /1,7  м/.

У 1972 у центр меморіалу  перенесено останки загиблих підпільників. На могилі покладено надгробну плиту з чорного граніту /1,2 х 0,8 м/ з написом.

У 1975 з лівого боку від обеліску встановлено цегляну стелу /5,0 х 13,0 м/, на якій  барельєфне зображення ордена Перемоги, та 8 гранітних дощок /1,27 х 1,12 м/ з викарбуваними прізвищами 232 загиблих воїнів-земляків [89].

Ольга Попова

21.3. Могила Жеребило М.Ю., 1980 (іст.). На центральному кладовищі, праворуч від автошляху Суми – Конотоп, у другому ряді, у третій могилі зліва.

Жеребило Мотрона Юхимівна (1914, с.  Калинівка – 22.11.1980, с Жовтневе) – Герой Соціалістичної Праці (1948).  Ланкова Калинівського відділу радгоспу Великожовтневого цукрокомбінату у 1948 зібрала по 21 ц /га насіння бурякових висадок, по 310 ц / га солодких коренів.

На могилі встановлено металевий обеліск пірамідальної форми /1,45 м/ [90].

Людмила Шестак
                                                                                                                Ольга Гевлич

21.4. Могила Івануни В.О., 1999 (іст.). На кладовищі ліворуч траси Суми – Конотоп з боку Сум, у 15 ряді в 7 могилі.

Івануна Варвара Олександрівна (28.11.1924, с. Марківка – 15.02.1999, с. Калинівка) – Герой Соціалістичної Праці (1949).

Працювала ланковою рільничої бригади Калинівського відділку радгоспу Великожовтневого цукрокомбінату. У 1948 одержала по 31 центнеру жита з гектара. Згодом працювала старшою робітницею садово-овочевої бригади.

У 1999 на могилі встановлена стела з гранітного дрібку /1,5 м/,  на стелі – портрет і меморіальний напис [91].

Наталія Голуб

21.5. Могила Мусієнка І.Д., 1990, пам’ятник, 1991 (іст.).  На кладовищі ліворуч траси Суми – Конотоп з боку Сум.

Мусієнко Іван Данилович (01.01.1919,  у с. Терешківці, нині Сумський р-н – 13.11.1990, смт. Жовтневе) – Герой Соціалістичної Праці (1965). Трудову діяльність почав у 1936 у колгоспі “Шлях до соціалізму”. Потім працював завідуючим сільською бібліотекою і старшим піонервожатим Бітицької середньої школи Сумського р-ну. З 1940 по 1947  служив на Чорноморському флоті, учасник Великої Вітчизняної війни. Після демобілізації працював завідуючим клубом Сумського Червонозоряного рафінадного заводу, з 1948 – у системі райспоживспілки і заготівель, потім – головою Тучненської сільської ради Білопільського р-ну. У 1949 його обирають головою колгоспу ім. В.І.Леніна. Господарство з відсталого вийшло у передові, і у 1967 за трудові заслуги колгосп нагороджено орденом Леніна. Нагороджений трьома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Червоної Зірки та медалями, Почесною Грамотою Президії ВР УРСР.

У 1991 на могилі встановлено гіпсовий бюст /0,7 м/ на постаменті /0,8 м/, на чоловому боці якого – меморіальний напис [92].

Ольга Попова

21.6. Комплекс Виринського цукрового заводу Харитоненків, кін. 19 – поч. 20 ст. (архіт., іст.). [Генеральний план заводу. Кресленик Вечерського В. (132-1). 1 – клуб і заводоуправління; 2 – робітнича казарма; 3 – житловий комплекс; 4 – виробничі корпуси]. Заводський комплекс міститься на правому виложистому березі р. Вир, окремо від сучасного центру смт. Жовтневе (колишнє село Миколаївка). На низинних позначках поблизу річки й ставу містяться виробничі будівлі, а вище по рельєфу, на південь від виробничого блоку – контора, клуб, житлові будинки спеціалістів, казарми робітників. Унаслідок такого розташування на рельєфі та відсутності високих споруд комплекс заводу не відіграє помітної ролі в об'ємно-просторовій композиції селища. Завод, заснований сумським підприємцем І.Г. Харитоненком у 1880, був збудований за паровою системою. Виробляв цукор-пісок. Усі виробничі, адміністративні й житлові будівлі збудовано в період з 1880 по 1902. Вони були цегляними, під залізними дахами. Завод був оснащений машинами й апаратами переважно західного виробництва – фірм ''Шкода'' із м. Пльзен (Австро-Угорщина), ''Дене'' із м. Галле (Німеччина). Було також вітчизняне обладнання – преси системи Липчинського, виготовлені в Варшаві. У 1890-х рр. завод перейшов у власність сина засновника, Павла Івановича Харитоненка. Він переробляв цукрові буряки, вирощені в Миколаївській економії П.І.Харитоненка. З 1914  власником заводу став Іван Павлович Харитоненко. У цей час тут налічувалося 800 робітників. 16 січня 1919 на підставі декрету Раднаркому УСРР завод був націоналізований і 1923 перейменований на Великожовтневий. Тоді ж при заводі відкрили фабрично-заводське училище. У 1943 під час відступу німецької армії всі виробничі корпуси були підірвані. У повоєнні роки їх відбудували й значно розширили. Нині історико-архітектурної цінності вони не становлять. Від первісного заводського комплексу збереглися будівлі клубу й заводоуправління, робітничої казарми та одноповерхові житлові будинки спеціалістів.

21.6.1. Клуб і заводоуправління– двоповерхова прямокутна в плані будівля, причілком звернена до вулиці, вздовж якої згруповані всі будівлі адміністративного й житлового призначення. Зведено у 1886  у формах так званого цегляного стилю, з дуже скромним декором. Головний причілковий фасад симетричний, акцентований пологим трикутним щипцем з вікном-розеткою в тимпані. Головний вхід – на другому поверсі. Прямокутний отвір фланковано пілястрами й увінчано антаблементом із трикутним фронтоном. Майданчик вхідного ґанку спирається на фігурні литі чавунні колонки. На майданчик з двох боків ведуть зовнішні двомаршеві сходи. Наріжники будівлі акцентують широкі лопатки. Поверхи розділяє горизонтальний гурт з зубчастим карнизом, такий же карниз завершує фасади. На бічному західному фасаді є невеликий ризаліт. Бічні фасади ритмічно розчленовані великими вікнами з лучковими перемичками й такими ж рельєфно виділеними сандриками з акцентованими замковими каменями. Південна половина корпусу має зальну структуру: унизу – фойє, угорі – глядачевий зал. Північна половина корпусу має коридорне двобічне розпланування. Перекриття пласкі балкові. Дах щипцевий, по дерев'яних кроквах укритий покрівельною сталлю. Фасади нетиньковані. [Клуб і заводоуправління. Фото Вечерського В. (132-2)]. [Бічний ризаліт будинку клубу й заводоуправління. Фото Вечерського В. (132-3)].

21.6.2. Робітнича казарма розташована на захід від будинку клубу й заводоуправління. Збудована у 1882. Вона двоповерхова, прямокутна в плані. На західному фасаді є композиційно активний ризаліт. Будівля вирішена в архітектурних формах цегляного стилю, близьких до форм будинку клубу й заводоуправління.

Фасади членує на два яруси фриз поребрика, а завершує подвійний зубчастий карниз. Наріжники акцентовані фільончастими пілястрами. Вікна першого поверху мають лучкові перемички, без лиштви; вікна другого поверху прямокутні, облямовані простою лиштвою.

Розпланування коридорне з двобічним розташуванням приміщень. Перекриття пласкі по дерев'яних балках. Збереглися внутрішні сходи з балюстрадою огорожі. Дах щипцевий, по дерев'яних кроквах укритий покрівельною сталлю. [Робітнича казарма. Фото Вечерського В. 132-4)].

21.6.3. Житловий комплекс міститься на південь від клубу й казарми і складається з чотирьох одноповерхових зблокованих будинків, побудованих у 1902 для інженерно-технічних спеціалістів заводу. Будинки поставлені уздовж вулиці, від якої їх відділяють неширокі палісадники. Будинки цегляні, з пласкими перекриттями по дерев'яних балках, з комбінованими вальмово-щипцевими дахами по дерев'яних кроквах, укритими покрівельною сталлю, з пічним опаленням. Фасади побілені. Декор відсутній. Архітектурними акцентами фасадів є зашиті дошками невисокі трикутні щипці з затяжками.

Комплекс адміністративних і житлових будинків Виринського цукрового заводу є цінною пам'яткою промислово-цивільної архітектури, пов'язаною з бурхливим розвитком вітчизняної промисловості у кінці 19 ст. [93]. [Житловий комплекс. Фото Вечерського В. 132-5)]

Віктор Вечерський

 

22. ЖОЛОБОК С., ЖОВТНЕВА СІЛЬРАДА

22.1. Курган (археол.). На північ від села, праворуч автошляху Суми – Конотоп, навпроти автобусної зупинки “Жолобок”. Досліджувався Л. Бєлінською у 1988.

Діаметр кургану – 21 м, висота – 1 м. Пам’ятка розорюється. Розкопки не проводились [94].

Лариса Бєлінська

22.2. Курган (археол.).  За 1,3 км на південь від села, праворуч автошляху Суми – Конотоп. Досліджувався Л. Бєлінською у 1988.

Діаметр кургану – 36 м, висота – 2 м. Пам’ятка розорюється. Розкопки не проводились [95].

Лариса Бєлінська

23. ІСКРИКІВЩИНА С., ІСКРИКІВЩИНСЬКА СІЛЬРАДА

23.1. Родинне поховання Терещенка І. Н. (іст.)  В центрі села біля церкви Святої Варвари.

Корнет Терещенко Іван Николович (1854 – 1903) – фундатор української рисувальної школи під керівництвом М.Мурашка, на потреби якої пожертвував 150 тис. карбованців. Повністю забезпечував оплату праці вчителів, оренду приміщення, приладів і утримання молодих здібних художників-початківців. Школа стала центром українського живопису, де вчилися і викладали видатні митці І.Їжакевич, М.Пимоненко, В.Жук, Ф.Красицький, Г.Світлицький. Тут брала уроки малювання Леся Українка. Згідно з духовним заповітом  І.Терещенка значна сума грошей призначалася на створення училища декоративно-ужиткового мистецтва. Перед смертю залишив для створення Київської Академії мистецтв 4 млн. крб. У 1884 володів 530 дес. земель Поповослобідської волості Путивльського повіту. Після смерті батька Іван Николович узяв на себе основну меценатську діяльність. Колекція живопису І.Терещенка стала основою сучасного Музею російського мистецтва в м. Києві. За сприяння Івана Николовича в Іскрисківщині Білопільського р-ну збудовано агрономічну школу та інші об’єкти соціальної інфраструктури. Помер у 1903 р. у Канах, похований у родинному похованні в с.Іскрисківщина. Після революції 1917 року хрест на могилі та інші надгробки були зруйновані. У липні 2007  випускники Іскрисківщанського сільськогосподарського технікуму виготовили пам’ятний хрест і встановили га місці родинного поховання Терещенків. Хрест із чорного граніту  /1,66 м/ на гранітному постаменті /0,44 х 0,3 х 0,34м/ з меморіальним написом на фасадній частині гранітного цоколя /0,58 х 0,60м/.

                                                                                                          Людмила Шестак

                                                                                                          Ольга Гевлич

 

23.2. Братська могила червоноармійців, 1919, обеліск, 1932 (іст.). У центрі села, біля бібліотеки.

Поховано 18 червоноармійців, які загинули у боях з військами добровольчої армії генерала Денікіна у вересні 1919. У серпні – вересні 1919 в р-ні міста Білопілля розгорнулись жорстокі бої з денікінськими військами. Місто двічі переходило з рук в руки.  Після відступу частин Червоної Армії у  Білопіллі залишилась група комуністів-підпільників у складі Ф. Пугача, Г. Русака, М. Скоробагатько, В. Гевліча. Вони організували партизанський загін, який діяв у р-ні Віри – Білопілля.   

У 1932  останки загиблих з різних місць  перенесено у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено цегляний потинькований обеліск /1,35 м/ з п’ятикутною зіркою на верхівці [96].

Галина Хижняк

23.3. Меморіальний комплекс: Братська могила Радянських воїнів, 1943; Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1952, 1975 (іст.).  У центрі села, біля сільради. (Фото № 8).

Поховано 10 воїнів. Сім – з підрозділів 240-ї стрілецької дивізії 38-ї армії: рядовий М. Аленко (687 СП), сержант Г.В. Данілов (687 СП), рядовий  М.І. Десятников (989 СП), рядовий П.І. Корсун (874 СП), сержант Х. Халидзяков (635 СП), сержант М. Хайзієв (487 СП), сержант І.В. Шкрунін (635 СП), – загинули 2 вересня 1943 у боях за визволення сіл Іскрисківщина, Безсаловка, Рогозне від  німецько-фашистських загарбників. Три воїна: рядові В.А. Антупов (635 СП), С.М. Бакуров (187 СП), Дурсун Васиб (745 СП),  –  померли від ран у 3240-му евакошпиталі у вересні – жовтні 1943

У 1952  останки загиблих з різних місць   перенесені у братську могилу біля школи                с. Іскрисківщина і у тому ж році на могилі  встановлено обеліск.

У 1975  останки воїнів вдруге  перенесені у центр села до сільради, на могилі  встановлено залізобетонну скульптуру жінки /2,5 м/ з меморіальним написом і прізвищами загиблих воїнів на цегляному  постаменті /2,5 м/. У тому ж році  праворуч від скульптури встановлено цегляну стелу /2,8 х 10,0 м/ з 10  бетонними меморіальними дошками, на яких висічено прізвища 233 загиблих воїнів-земляків [97].

Галина Кухарева

24. КАЛЬЧЕНКИ С., КАЛЬЧЕНКІВСЬКА СІЛЬРАДА

24.1. Братська могила радянських воїнів, 1941, 1943, пам’ятник, 1953 (іст.). У центрі села, біля Будинку культури.

Поховані 16 воїнів 180-ї стрілецької дивізії  38-ї армії. Загинули  3 вересня 1943  у боях за визволення села від  німецько-фашистських загарбників. Прізвища загиблих воїнів  невідомі. Тут же похований ст. лейтенант Іваненко О.Т. Загинув 19 вересня 1941  під час оборони села  підрозділами  293-ї стрілецької дивізії 40-ї армії.

У 1946 останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у 1953  встановлено залізобетонну скульптуру воїна  /2,5 м/ з меморіальним написом і фото     О.Т. Іваненка на цегляному потинькованому постаменті /2,0 м/ [98].

Антон Подопригора

24.2. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1967 (іст.). У центрі села, біля Будинку культури.

У роки Великої Вітчизняної війни  237  воїнів-земляків загинули на різних фронтах.

У 1967 на честь загиблих воїнів-земляків встановлено залізобетонну стелу  /11,0 х 5,0 м/ у вигляді розгорнутого прапора. У правому верхньому куті – барельєфне зображення ордена Перемоги, у лівому – барельєфне зображення солдата і матроса. У центрі стели – меморіальний напис і 7 гранітних плит з прізвищами загиблих [99].

Ольга   Попова

25. КОБЗАРІ С., МАРКІВСЬКА СІЛЬРАДА

25.1. Курган (археол.). На полі, ліворуч від дороги, що проходить перпендикулярно трасі Жовтневе – Марківка.  Курган досліджений у 1989 Н. Миловановою.

Діаметр насипу 26 – 28 м, висота 1,3 – 1,5 м. Курган розорюється.  Розкопки не проводилися [100].

Наталія Милованова

25.2. Курган (археол.). На західній околиці с. Кобзарі, в полі, відділеному від села невеликим струмком. Курган досліджено у 1972 О. Сухобоковим, обстежений В. Приймаком у 2006.

Діаметр насипу 30 м, висота 4,5 – 5 м. На момент обстеження у 2006 курган задерновано, вершина пошкоджена тріангуляційним знаком [101].

Наталія  Милованова

26. КОРШАЧИНА С., КОРШАЧИНСЬКА СІЛЬРАДА

26.1. Могила Караваєва М.М., 1943, обеліск, 1975 (іст.).  На  кладовищі, за 80 м від входу. 

Караваєв Микола Михайлович (1924 – 1943) –   гв. рядовий, помічник водія УП 57218, 9128-го мінометного полку. Загинув 17 вересня 1943  під час  боїв за визволення села Коршачина та навколишніх сіл від  німецько-фашистських загарбників, коли село знаходилось у смузі бойових дій  180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії. Село визволено 3 вересня 1943.

У 1948   на  могилі встановлено цегляний оцементований обеліск, який у 1975 замінено обеліском з мармурового дрібку у формі парусу /1,5 м/ на  постаменті з мармурового дрібку /0,25 м/ з меморіальним написом на дошці з нержавіючої сталі [102].

Антон Подопригора

26.2. Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів,1943; Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1970 (іст.).  У центрі села, біля Будинку культури.

Поховано 3  воїна з підрозділів 180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії. Загинули 3 вересня 1943  під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища всіх загиблих: ст. лейтенант   Є.Л. Бродський, мол. сержант Н.І. Граніна, єфрейтор   О.Ф. Лисенко.

У 1948 на могилі покладено бетонну надгробну плиту з прізвищами загиблих воїнів. У 1970 поруч з могилою на цегляному постаменті /1,45 м/  встановлено бетонний обеліск, обшитий листовим залізом у формі трьохгранної піраміди /16,8 м/ з п’ятикутною зіркою на верхівці. 

Праворуч від братської могили встановлено бетонну стелу /3,5 х 11,5 м/ з прізвищами 162 воїнів-земляків, які загинули у Великій Вітчизняній війні [103].

Антон Подопригора

26.3. Могила Гладенко П.Г., 1975, обеліск, 1976 (іст.). вул. Шкільна  На кладовищі, зліва від центрального входу,  у сьомій могилі першого ряду.

Гладенко Парасковія Григорівна (21.04.1927, с. Вири – 10.11.1975, с. Коршачина) – Герой Соціалістичної Праці(1966). Трудову діяльність розпочала у 1943 телятницею у колгоспі “Зоря комунізму”, з 1944 працювала дояркою у цьому ж колгоспі, а потім у колгоспі “Ленінський шлях”. У 1961 від кожної корови з групи одержала по 4177 кг молока. У 1965 надоїла по 4580 кг. молока від кожної з 22 корів. Нагороджена медаллю “За трудову доблесть”, Великою срібною і малою золотою медалями ВДНГ СРСР.

На могилі встановлено металевий обеліск  із зіркою на верхівці /1,85 м/. На стелі – портрет і меморіальний напис [104].

Ольга Попова

27. КОТЕНКИ С., ГАННІВСЬКО-ВИРІВСЬКА СІЛЬРАДА

27.1. Курган-1 (археол.). За 0,7 км на північний схід від північно східної околиці села та за 50 м на північ від залізничної платформи “Улянівка”, у полі. Виявлений Є. Осадчим та     О. Коротею у 2006.

Курган має овальну форму, розмір насипу 22 х 12 м, висота 1,2 м. Курган розорюється. Розкопки не проводилися [105].

Олексій Коротя

27.2. Курган-2 (археол.). За 120 м на північний схід від північно-східної околиці села, між селом та залізничною платформою, в полі. Виявлений та обстежений    Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.

Насип округлої форми, діаметр 45 м, висота 1 м. Курган розорювався, на момент виявлення задернований. Розкопки не проводилися [106].

 Олексій Коротя

27.3. Курган-3 (археол.). За 0,6 км на захід від північної околиці села Котенки та 1 км на південь від села Ганнівка-Вирівська. Через курган проходить ґрунтова дорога з с. Котенки до с. Ганнівка-Вирівська. Виявлений та обстежений Є. Осадчим та     О. Коротею у 2006.

Курган округлої форми, верхівка знесена при прокладанні дороги. Діаметр 45 – 48 м, висота 2,3 м. Центральна частина задернована, поли розорюються. Розкопки не проводилися [107].

Олексій Коротя

 

28. КРИЖИК С., КАЛЬЧЕНКІВСЬКА СІЛЬРАДА

28.1. Пам’ятний знак на місці подвигу Цибульова О.І., 1981 (іст.). На трасі Білопілля – Терни, праворуч при в’їзді у село. (Фото №9).

Цибульов Олексій Іванович (01.09.1916, с. Рокитне, нині Рокитянський р-н, Бєлгородська область, Російська Федерація – 1944, с. Снейки Шяуляйського р-ну республіки Литва) –   Герой Радянського Союзу (20.11.1941).  Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941. Навідник гармат окремого арт. дивізіону 5-ї повітряно-десантної бригади, 3-го повітряно-десантного корпусу 40-ї армії єфрейтор О. Цибульов відзначився 10 серпня 1941 у боях під Києвом. 21 вересня 1941 в районі села Крижик  зосередилось більше 30 ворожих танків. Незважаючи на поранення, О.  Цибульов прикривав відходи бригади на рубежі Тьоткіно – Ворожба, знищив три танка та декілька автомашин ворога. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, медаллю. Загинув 27 серпня 1944. Похований у с. Снейки Шяуляйського р-ну республіки Литва.

У 1981  на місці подвигу встановлено залізобетонну стелу   / 6,0 м/  прямокутної форми з барельєфним зображенням навідника артилерійської гармати. На цегляному постаменті /1,7 м/ – меморіальний напис [108].

Антон Подопригора

                                                                                                      Надія Подоляка

29. КУРАСОВЕ С., ВЕРХОСУЛЬСЬКА СІЛЬРАДА

29.1. Братська могила радянських воїнів, 1943, пам’ятник, 1959 (іст.). У центрі  кладовища.

Поховано 5 воїнів з підрозділів 340-ї стрілецької дивізії 38-ї армії. Загинули 5 вересня 1943 під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників. Прізвища та військові звання похованих невідомі.

У 1959 останки загиблих воїнів з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,6 м/ з меморіальним написом на цегляному потинькованому постаменті /2,5 м/ [109].

Галина Кухарева

30. КУЯНІВКА С., КУЯНІВСЬКА СІЛЬРАДА

30.1. Пам’ятний знак на честь Кайдаша В.Ф., 1981 (іст.). вул. Кайдаша У центрі села, біля сільради. 

Кайдаш Володимир  Федорович (16.09.1914, с Лисняки Яготинського р-ну Полтавської обл. – 31.07.1972, Москаленки Білопільського р-ну) – Герой Радянського Союзу (24.03.1945).  Колишній механік Куянівського  цукрозаводу в роки Великої Вітчизняної війни на окупованій території Сумщини виконував спеціальні завдання  партизанського з’єднання, був командиром відділення зв’язку у діючій армії, брав участь у визволенні Угорщини і Чехії. Молодший сержант, командир відділення 359-го батальйону зв’язку В.Ф. Кайдаш виявив мужність і відвагу під час форсування Дунаю.  Нагороджений Орденом Леніна, Вітчизняної війни 2 ст., медалями.

У 1981  встановлено пам'ятний знак  з мармурового дрібку прямокутної форми /2,2 х 1,2 м/ з  барельєфним зображення Кайдаша В.Ф. та меморіальним написом [110].

Наталія Голуб

30.2. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1975 (іст.). У центрі села, біля Будинку культури.

У роки Великої Вітчизняної війни  198 воїнів-земляків загинули на різних фронтах.

У  1975  встановлено залізобетонну скульптурну групу трьох воїнів /5,1 м/  і бетонну стелу з меморіальним написом та прізвищами загиблих. Автори скульптурної групи:                      ск. Винайкін В. архіт. С .Соколов, С. Красніков [111].

Ольга Попова

30.3.  Церква св. Іоанна Воїна, 1812 (архіт.). [Церква Іоана Воїна. Фото Вечерського В. (127-1)]. [План церкви Іоана Воїна. Кресленик ВечерськогоВ. (127-3)]. Мурована церква з дзвіницею стоїть у відкритій рівнинній місцевості. Навколо є розріджена садибна одноповерхова забудова прилеглого села Москаленки. Церква входить до складу Куянівського палацово-паркового ансамблю і замикає його головну вісь, що проходить із заходу на схід. Стоїть за кількасот метрів від палацу. Напівротонда на головній вісі чолового фасаду палацу зорієнтована на церкву. Нині церква з дзвіницею є у створі шляхів Куянівка – Москаленки й Москаленки – Воронівка.

Завдяки активному силуету з наявністю високої дзвіниці, а також розташуванню в фокусі композиційних вісей містобудівної структури церква є найважливішою містобудівною домінантою, композиційно-видовий вплив якої поширюється на значний простір в радіусі до 5 км. Церковне подвір'я, поросле високими липами й каштанами, оточене низьким цегляним муром із двома арковими воротами обабіч дзвіниці та хвірткою з півдня.

Уперше прохання про дозвіл збудувати нову муровану церкву власник Куянівки Федір Петрович Куколь-Яснопольський подав у 1803. Будівництво храму розпочалося пізніше, а освячено його в кінці 1812, після вигнання військ Наполеона Бонапарта з території Російської імперії. Саме тому в народній пам'яті зафіксувався зв'язок між спорудженням храму й перемогою над Наполеоном.

Церква збудована за зразком Михайлівської церкви 1805 в маєтку Михайла Матвійовича Куликовського у с. Рокитне колишнього Валківського повіту на Харківщині.  У 1840-х рр. одночасно з будівництвом куянівського палацу Куколь-Яснопольських перед західним фасадом церкви спорудили окремо розташовану муровану дзвіницю. У 1860-х рр. західний колонний портик церкви розібрали і її поєднали з дзвіницею мурованим прямокутним у плані корпусом бабинця з притвором. При цьому розширили арку головного входу до церкви. Пам'ятку досліджував у 1948 архітектор тресту ''Будмонумент'' П.Захарченко. У 1950  її ремонтували. Церква належить до рідкісного в Україні архітектурного типу ротондальних базилік на циліндричному плані.

Центральний простір з верхнім світловим циліндричним підбанником перекритий сферичною банею. Підбанна конструкція поєднує два тектонічні принципи: кільцевої аркади й кільцевого архітраву. Навколо центрального об'єму – двоярусний кільцевий обхід, перекритий циліндричним склепінням у вигляді торуса. Між'ярусне перекриття пласке по дерев'яних балках. Зі сходу прилягає об'єм вівтаря – прямокутний зовні, півкруглий із середини, перекритий конхою. У стінах вівтаря є ніші-екседри, що використовуються як дияконник і жертовник. У західних пілонах є циліндричні приміщення, у північному з яких влаштовані дерев'яні кручені сходи, що ведуть на хори. З заходу до основного об'єму прилягають добудовані в 1860-х рр. прямокутні в плані бабинець і притвор, перекриті коробовими склепіннями.

[Дзвіниця церкви Іоана Воїна. Фото Вечерського В. (127-2)]. Дзвіниця двоярусна, всі яруси прямокутні в плані. Нижній ярус тридільний. Середнє приміщення – головний вхід до церкви з заходу – перекрите куполом. Прямокутні в плані бічні приміщення мають пласкі стелі. У південному приміщенні влаштовані сходи на верхній ярус дзвіниці. Будівля вирішена в монументальних і лаконічних архітектурних формах зрілого класицизму. Східний фасад ротонди акцентовано приставним чотириколонним портиком тосканського ордера, увінчаним трикутним фронтоном. Портик вирішено дуже винахідливо: крайні колони є повними, а середні – півколонами. Крайні колони містяться у своєрідних нішах. По всіх фасадах проходить пласка горизонтальна тяга, яка поділяє їх на два яруси. У першому містяться прямокутні вікна дуже видовжених пропорцій, без облямувань, а також ніші-екседри. У другому ярусі – вікна другого світла або пласкі ніші пропорцій ''стоячого квадрата''. Фасади західної прибудови розчленовані широкими пілястрами. Центричність структури храму підкреслюється тим, що у зовнішніх об'ємах, як і в інтер'єрі, домінує сферична подвійна баня на приземистому циліндричному підбаннику, прорізаному вісьмома круглими вікнами.

Для архітектурного образу храму характерна відсутність дрібних членувань і деталей, підкреслення крупного, героїчного масштабу. Цьому сприяють і низенькі чотириколонні ґанки-ківорії перед північним і південним входами в ротонду, які своїм масштабом контрастують з основним об'ємом. Їх прибудували у 1860-х рр. Таким же монументальним є і образ дзвіниці, що викликає в пам'яті асоціації з циклопічними будівлями стародавніх цивілізацій. Нижній четверик має лише портал головного входу та спарені наріжні пілястри. Вище міститься квадратовий у плані низенький півповерх з круглими вікнами-розетками в кожній грані. Над ним – високий четверик з арковими отворами дзвонів. Ще вище – приземистий четверик, що є основою купола сферичних обрисів з високим шпилем. Купол і шпиль зруйновані в 1930-х рр., тому нині дзвіницю вінчає негарна дзвоноподібна баня з хрестом. Фасадний декор дзвіниці вирішений площинно і сприймається тільки з близької відстані.

В інтер'єрі пам'ятки взаємодіють глибинно-вісьовий та центричний принципи розгортання простору. Останній підкреслює і світлова драматургія: центральний циліндричний об'єм завдяки вікнам підбанника добре освітлено, тоді як кільцевий обхід тоне у напівтемряві. Декор інтер'єра такий же стриманий, як і фасадний: яруси розділяє карниз значного виносу; аркові отвори кільцевого обходу другого ярусу облямовані архівольтами. У західному притворі частково збереглися сюжетні олійні малювання кінця 19 ст. Орнаментальні олійні малювання того ж часу збереглися в арках ротонди. У центральній бані – малювання середини 20 ст., що не становлять історико-мистецького інтересу. Решта площин в інтер'єрі побілена. Іконостас не зберігся. Первісний об'єм церкви мурований із цегли формату 26 – 29 х 13 – 14 х 6 – 7 см. на вапняно-піщаному розчині голландською системою мурування. Дзвіниця мурована з цегли формату 26,5 х 14 х 6,5 см. ланцюговою системою. Бабинець і притвор муровані з цегли формату 27 х 14 х 6 см. ланцюговою системою.

Стіни зовні та в інтер'єрі потиньковані й побілені. Підлоги з дощок. Щипцеві дахи по дерев'яних кроквах та бані по дерев'яних кружалах укриті покрівельною сталлю. Церква Іоанна Воїна в Куянівці є типологічно унікальним центричним православним храмом. Як архітектурний тип він занесений на Слобожанщину із Західної Європи. Відзначається високою естетичною довершеністю і є однією з найкращих класицистичних пам'яток Сумщини. Виявлена й обстежена В.В.Вечерським у1990, включена до Зводу пам'яток історії та культури України (том ''Сумська область''), після чого поставлена на державний облік як пам'ятка архітектури й містобудуванння місцевого значення з охоронним № 204-См. [112]

Віктор Вечерський

30.4. Садибний будинок Куколь-Яснопольських, 40-і рр. 19 ст. (архіт.). Мурований двоповерховий садибний будинок міститься у рівнинній місцевості на краю села. Він є композиційним центром палацово-паркового ансамблю, від якого збереглися садибний будинок, церква св. Іоанна Воїна, розташована з заходу на поздовжній вісі ансамбю за 1,5 км. від будинку, а також рештки парку.

Будинок замикає головну вісь ансамблю, що проходить із заходу на схід. Садиба в Куянівці з 18 ст. належала місцевим дворянам Куколь-Яснопольським, предки яких, вихідці з Молдавії, були першими білопільськими сотниками. Першою мурованою будівлею ансамблю стала церква Іоанна Воїна, зведена в 1803 – 1812  власником маєтку Федором Петровичем Куколь-Яснопольським. Мурований садибний будинок збудовано в 1840-х рр. у панівній тоді стилістиці класицизму. За радянської доби будинок належав Куянівському цукровому заводу.

Будинок має прямокутний видовжений план, конфігурація якого ускладнена ризалітами й кріповками фасадів. На вісі симетрії чолового поздовжнього фасаду виступає чотириколонна напівротонда доричного ордера, орієнтована на церкву. Цей фасад фланкують ризаліти. Парковий фасад розкріпований. Бічні кріповки завершені трикутними фронтонами з сегментними вікнами (люнетами) в тимпанах. Декор фасадів дуже невибагливий: прямокутні вікна без облямувань, поверхи розділяє широкий спрощений антаблемент, вінчає фасади простий карниз. Розпланування коридорне з двобічним розташуванням приміщень.

В інтер'єрі зберігся великий зал, розділений аркадою на дві частини, прикрашений штукатурним ліпленням і альфрейним розписом геометричного і рослинного характеру. Муровано з місцевої цегли, стіни зовні й усередині потиньковано й побілено. Перекриття пласкі балкові, дахи вальмові й щипцеві, по дерев'яних кроквах, укриті покрівельною сталлю. Пам'ятка є рідкісним на Сумщині зразком класицистичного садибного будинку першої половини 19 ст. [113].

Віктор Вечерський

30. ЛІДИНО С-ЩЕ, СУПРУНІВСЬКА СІЛЬРАДА

30.1. МОГИЛА КУЗЬКА М.О., 1980 (іст.). На  кладовищі, у 4-му ряді. 

Кузько Микола Олександрович (07.09.1960, с. Сергіївка Білопільського р-ну – 11.11.1980, загинув у Афганістані) –  воїн Збройних Сил СРСР. Народився у багатодітній родині. Був старшим серед 10 дітей.  Після закінчення у 1976 середньої школи-інтернату у м. Білопілля, працював на цукровому комбінаті Куянівського радгоспу. 11 листопода 1978  призваний  до лав Радянської Армії. Проходив службу у Невській стрілецькій дивізії  командиром 8-го відділення мотострілецької  роти 3-го батальйону. 25 грудня 1979 розвідбатальйон Невської дивізії першим увійшов у Афганістан. Сержант    М. Кузько у числі перших вступив на афганську землю. З січня 1980 М. Кузько –  командир відділення 8 мотострілецького батальйону, в/ч. пп 24785. Загинув у бою. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 01.11.1989  нагороджений орденом “Червоної Зірки”  (посмертно).

На могилі  встановлено мармуровий обеліск /2,0 м/, на фасадній частині якого – портрет загиблого та напис [114].

Наталя Голуб

Ольга Попова

31. ЛУЦИКІВКА С., ЛУЦИКІВСЬКА СІЛЬРАДА

31.1. Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів, 1943;  Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1956, 1967 (іст.). У центрі села, біля школи. (Фото № 10). Поховано 9 воїнів з підрозділів 340-ї стрілецької дивізії 38-ї армії. Загинули у боях за визволення села від  німецько-фашистських загарбників   4 вересня 1943. Прізвища та військові звання загиблих невідомі.

У 1956  на братській могилі встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,3 м/ на цегляному потинькованому  постаменті /1,83 м/.

У 1967  зліва від скульптури встановлено цегляний пірамідальної форми обеліск /3,9 м/, на чоловому боці якого закріплено дошку з  написом та прізвищами 150 загиблих воїнів-земляків [115].

Галина Кухарева

31.2. Могила Мусієнка А.Г., 1985 (іст.). вул. Новоселівка.  На  кладовищі № 2.

Мусієнко Анатолій Григорович (06. 01.1966, с. Любимівка Нижньогородського р-ну Кримської області – 25.05.1985, загинув у Афганістані) – воїн Збройних Сил СРСР. До призову у армію працював газоелектрозварювальником у об’єднанні “Сумихімпром”. 11 листопада 1984  призваний до лав Радянської Армії.  З квітня 1985 проходив службу у Афганістані, в/ч. пп. 13879. Здійснив шість стрибків з парашутом. Особисто брав участь у знищенні вогневої точки противника з вогнемету, що сприяло успішному виконанню завдання мотострілецької роти. Командир відділення взводу хімічного захисту, мол. сержант А.Мусієнко  був смертельно поранений і помер на полі бою під час ведення бойових дій по знищенню вогневої точки супротивника. Указом Президії Верховної Ради СРСР посмертно  нагороджений орденами Червоної Зірки (25.10.1985) та “Бойового Червоного Прапора”.

 На могилі  встановлено  гранітний обеліск /1,6 м/, на фасадній частині якого – портрет загиблого та напис [116].

Наталія Голуб

31.3. Могила Булатовича О.К., 1919, обеліск, 2004 (іст.). За селом, біля церкви. Булатович Олександр Ксаверійович (1870,  м. Орел, Російська Федерація  – 1919, с. Луциківка Білопільського р-ну) –  відомий  дослідник Африки,  лауреат Великої медалі Російського географічного товариства, герой боїв  у  Маньчжурії, гусар і чернець, відважний розвідник у роки першої світової війни. У 1873, після смерті батька, сім’я переїжджає  у   Луциківку.  У 1884  Олександра  зараховують  до Петербурзького  Олександрівського ліцею,  у якому готували дипломатів і вищих державних чиновників. Після закінчення ліцею він поступає на службу в  царську канцелярію, потім служить у лейб-гвардії гусарському полку.

У 1896 з місією Червоного Хреста відправляється у Ефіопію. Результатом першої експедиції Олександра Булатовича стала книга  “Отчет о путешествии от Энтого до  Баро”, за яку він отримав орден святої Анни третього ступеню.

У кінці 1897 Булатович їде в Ефіопію  у складі офіційної російської місії, яка відправлялась  для встановлення  дипломатичних   відносин   з незалежною країною.    Допомагає  ефіопській армії вирішувати різні тактичні завдання, вміло веде  переговори, чим  заслуговує довіру імператора Ефіопії Менелика ІІ, який нагородив Булатовича найвищою військовою нагородою країни – золотим  щитом   і шаблею.  Вивчав   невідомі  райони Ефіопії,  дослідив  течію річки Омо на усій її довжині  до впадання  у озеро Рудольфа. За зібрану інформацію Булатовича приймають  у дійсні члени  Імператорського Російського географічного товариства.   У 1900 вийшла в світ його праця “ С войсками Менелика ІІ”.

У 1900  Булатович відправляється  в Китай, де допомагає бунтарям, які боролись з місцевими феодалами. Після повернення  нагороджений орденами Анни і Володимира, отримує звання ротмістра. Французький уряд жалує йому орден Почесного легіону. У  1903 Булатович  виходить у відставку і приймає схиму, отримує  ім’я Антонія.

У 1911 останній раз відвідує Ефіопію, де вирішує питання  про відкриття російської православної місії і доглядає  за хворим Менеликом ІІ.

У 1914 Булатович відправляється на Західний фронт у якості священика Червоного Хреста.

У 1918 отець Антоній повертається у Луциківку, живе у невеличкій келії, де в  ніч з 5 на 6 грудня 1919 був вбитий грабіжниками. Похований на кладовищі.

У 1949 на могилі Булатовича встановлено дерев’яний обеліск. У 1990  його замінено на мармуровий. У 1999 на місці, де стояв скит Антонія збудовано капличку. У 2003 останки Булатовича перенесено з кладовища до церкви.

У 2004 на могилі встановлено гранітний обеліск   /1,5 м/ з посвячувальним текстом та надгробну мармурову плиту /1,2 х 0,6 м/ [117].

                                                                                                                                 Ольга Аленич

                                                                                                                                  Наталія Голуб

32. МАКСИМІВЩИНА С., ГОРОБІВСЬКА СІЛЬРАДА

32.1. Майдан (археол.). За 1 км на схід від східної околиці села.

Займає мисоподібний виступ правого корінного берега пересохлої річки, правої притоки р. Крига. Виявлений О. Коротею у 2006.

Майдан має округлу форму, діаметром 40 м та висотою 3 м. По центру майдану розташований “вус” округлої форми висотою 2 м. Майдан задерновано [118].

Олексій Коротя

32.2. Меморіальний комплекс: Братська могила підпільників, 1943; Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1980 (іст.). На  кладовищі, праворуч від входу.  Поховано шість підпільників: М.Ф.Бондаренко, С.Р.Бойко, Ф.А.Близько, Г.П.Козиревський, А.П.Паникаренко, М.В. Семишкур. Розстріляні  німецько-фашистськими загарбниками у липні 1943.

У 1980 на могилі встановлено обеліск з мармурового дрібку   у формі парусу /1,7 м/, на фасадній частині якого – меморіальний напис і прізвища похованих.

З лівого боку на обеліску – фотографія одного з підпільників.  Знизу – чорна гранітна  плита /0,87 х 0,51м / з прізвищами    65-ти     загиблих воїнів-земляків [119].

Антон Подопригора

33. МАРКІВКА С., МАРКІВСЬКА СІЛЬРАДА

33.1. Курган (археол.). За 0,2 км ліворуч від дороги Марківка – Штепівка, за 90 м до повороту дороги на с. Луциківка. Курган досліджено у 1988  Л. Бєлінською, обстежений  В. Приймаком у 2006.

Діаметр насипу 30 м, висота 2 м. Курган задерновано, вершина пошкоджена тріангуляційним знаком [120].

Лариса Бєлінська

33.2. Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів, 1943; Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1957, 1967, 1993 (іст.). У центрі села, біля сільради.

Поховано 31 воїна 21-го, 42-го,  497-го, 764-го,  836-го, 931-го, 1140-го, 1142-го, 1144-го стрілецьких полків 180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії,  39-ї гвардійської бригади 704-го стрілецького полку. Загинули під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників 3 вересня 1943 та померли від ран у ХППГ- 4388, 1388. Відомі прізвища 27 загиблих.

У 1954 останки загиблих з різних місць  перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році   встановлено обеліск.

У 1957  обеліск  замінено залізобетонною скульптурною групою воїна, дівчинки та хлопчика /3,8 м/ на цегляному потинькованому постаменті  /2,82 м/. У 1993  на надгробну плиту з постаменту перенесено уточнений напис.

У 1967 зліва від братської могили встановлено бетонний обеліск /7,0 м/ пірамідальної форми, на його  бокових гранях  закріплено дошки з прізвищами 267 загиблих воїнів-земляків.

У 1993   проведено реконструкцію. Попереду скульптурної групи,  на могилі покладено надгробну  плиту з чорного граніту з прізвищами 27 загиблих воїнів-земляків [121].

                                                                                                                     Галина Кухарева

                                                                                        Наталія Голуб

34. МАР’ЯНІВКА С., ГУРИНІВСЬКА СІЛЬРАДА

34.1. Братська могила радянських воїнів, 1943, обеліск, 1946 (іст.). На  кладовищі, у другому ряді, праворуч від входу.

Поховано 3 радянських воїнів. Загинули під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників у вересні 1943. Відоме прізвище одного воїна – рядовий   М.М. Овчаренко. Село визволено 3 вересня 1943.

У 1946 на  могилі встановлено металевий обеліск /1,7 м/ у формі чотиригранної піраміди з зіркою на верхівці [122].

Ольга Попова

 

35. МОСКАЛЕНКИ С., ВОРОНІВСЬКА СІЛЬРАДА

35.1. Могила Кайдаша В.Ф., 1972 (іст.). Вул. Висилок.   У центральній частині сільского кладовища, у 5 ряді, праворуч від центрального входу.

Кайдаш Володимир Федорович (16.09.1914, с. Лисняки Яготинського р-ну Київської області – 31.07.1972, с. Куянівка, Білопільського р-ну) – Герой Радянського Союзу (24.45.1945). Після закінчення Смілянського сільгосптехнікуму працював на цукрових заводах у Чернігівській та Сумській областях (Буринський та Куянівський цукрозаводи). Почесний член бригади Куянівського цукрового заводу.  У Червоній  армії з серпня 1943. Командував відділенням кабельно-телеграфної роти 359-го окремого батальону зв’язку (23-й стрілецький корпус 46-та армія 2-й Український фронт).

За мужність та відвагу, виявлені під час форсування Дунаю 5 грудня 1944, встановлення зв’язку з командуванням та прокладання кабельних ліній присвоєно звання  Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденами Леніна,  Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями. Повернувшись з армії у листопаді 1945, Володимир Федорович тривалий час працював головним механіком Куянівського цукрового заводу, неодноразово обирався депутатом Куянівської сільради. Йому належить ініціатива створення в Куянівці краєзнавчого музею. 

Його іменем названа центральна вулиця с.Куянівка, на якій у 1981 встановлено пам’ятний знак  Кайдашу В.Ф.

У  травні 2005 у м. Білопіллі відкрито алею Слави, де вшановано пам’ять Кайдаша В.Ф. На могилі встановлено металевий обеліск   /1,7 м/, на якому закріплено  дошку з  написом [123].

Наталія Голуб

Ольга Попова

35.2. Могила Дубровського В.М., 1985 (іст.).  Вул. Висилок. У кінці  кладовища,  праворуч  від центрального входу.

Дубровський Валерій Миколайович (14.07.1964, с. Куянівка Білопільського р-ну – 19.03.1985, загинув у Афганістані) – сержант Збройних Сил СРСР. У 1982, після закінчення Білопільського ПТУ № 5,  отримавши фах провідника вагону,  працював  у ДЕПО на станції Полтава.  1 квітня 1983  призваний до лав Радянської Армії. З 21 червня 1983 проходив службу у Афганістані, в/ч. пп.  51931.  Командир відділення сержант Дубровський В.М. загинув під час військових дій Радянської Армії у Афганістані. Указом Президії Верховної Ради СРСР посмертно нагороджений орденом “Червоної Зірки”(16.08.1985) і медаллю “За відвагу”(05.05.1985).  На могилі  встановлено гранітний обеліск  /1,4 м/,  на фасадній частині якого –  портрет загиблого та  напис [124].

Ольга Попова

36. НОВІ ВІРКИ С., НОВОВИРКІВСЬКА СІЛЬРАДА

36.1. Поселення, раннє середньовіччя 57 ст. н.е. (археол.). На північній околиці села, на підвищенні, в заплаві лівого берега р. Вир. Поселення досліджувалось  Д. Телєгіним у 1953 та В.Приймаком,  Л. Бєлінською, С. Юренко у 1986.

Розміри поселення 300 х 100 м. На території центральної частини поселення знаходиться ферма. Краї підвищення задерновані. Потужність культурного шару 0,8 м,  з пам’ятки походять матеріали колочинської культури [125].

Віктор Приймак

36.2. Поселення, раннє і розвинуте середньовіччя 8 – початку 9 ст. та давньоруської 12 – 13 ст. (археол.).  За 0,7 км  на північ від північно-східної околиці села,   на високій заплаві лівого берега р. Вир, поблизу її впадіння в р. Сейм.

Досліджене   В. Приймаком у 1986, обстежене В. Приймаком у 2006. Розміри поселення 300 х 30 – 40 м. Поселення займає два невисоких дюнних підвищення, віддалені від русла річки на 20 м. Потужність культурного шару становить 0,6 м. З поселення походять матеріали волинцевської культури На момент обстеження у 2006  площа поселення задернована. Розкопки не проводилися. Матеріали обстеження зберігаються в Сумському краєзнавчому музеї [126].

Віктор Приймак

 

36.3. Городище пізньосередньовічне 17 – 18 ст.(археол.). На північній околиці села, урочище “Городище”. Займає мисоподібний виступ лівого берега р. Вир, в місці де річка повертає на 90 0.                       

Виявлене у 2004  Є. Осадчим. Городище має підтрапецієподібну форму розмірами 150 х 120 х 40 м. Поверхня городища рівна, має невеликий ухил в бік річки. Висота над рівнем заплави становить 16 – 20 м. З напільного боку простежуються залишки валу шириною 7 – 12 м та висотою 0,7 – 1 м. Вал в окремих місцях розорюється, на ньому розташовані будинки.  Найкраще зберігся він в північно-східній частині. З напільного боку валу був розташований рів. У місцевих жителів вулиця має назву “канава”. У післявоєнні роки рів було засипано, а пізніше вулицю заасфальтовано. Від рову залишилися невеликі ярки, які утворилися в результаті ерозії, вони вказують на місце де рів впритул підходив до схилу заплави. Ймовірна ширина рову 10 – 12 м. Північно-західний та північно-східний схили досить круті та додатково укріплені ескарпом висотою  2 – 3 м, при цьому з північно-східного боку утворився майданчик шириною 2 м. Поверхня городища розорюється та зайнята будинками, на даний момент нежилими. Західна частина схилу та поверхня майданчика заросла густим чагарником та деревами, що утруднює обстеження. На поверхні зібрані уламки ліпного посуду епохи бронзи та пізнього середньовіччя [127]. [План городища Нові Вирки. Кресленик Осадчого Є. (3)].

Євген Осадчий

36.4. Братська могила радянських воїнів, 1941, 1943, пам’ятник, 1964 (іст.). У центрі села, біля школи.

Поховано 42-х воїнів 1-ї гвардійської мотострілецької дивізії 4-ї армії, які загинули у вересні 1941  в оборонних боях за село, та воїни з підрозділів 141-ї стрілецької дивізії 60-ї армії, які загинули 3 вересня 1943 під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища  5-ти загиблих: рядовий  А.П. Рева (13 гв. СД), майор О.Л. Чесмочаков (в/ч. пп. 36250, 105 сх. з/д. батальйон), рядовий В.З. Шейко (13 гв. СД), ст. сержант М.І. Бочаров (113 гв. СП), рядовий  О. С.Пилипенко.

У 1957 останки загиблих воїнів з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у 1964  встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,5 м/ з меморіальним написом  на цегляному, облицьованому металом  постаменті /2,0 м/ [128].

Антон Подопригора

36.5. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1975 (іст.). У центрі села, біля сільради. (Фото №11).

У роки Великої Вітчизняної війни 266  воїнів-земляків загинули на різних фронтах. На честь загиблих воїнів-земляків встановлено залізобетонну скульптуру жінки /3,5 м/. Перед скульптурою –  бетонна плита /1,1 х 0,9 м / з меморіальним написом  і  12 встановлених півколом за скульптурою /1,12 х 1,35 х 0,6 м/ бетонних тумб з прізвищами загиблих [129].

Ольга   Попова

37. НОВОІВАНІВКА С., ГУРИНІВСЬКА СІЛЬРАДА

37.1. Курган (археол.).  За 1 км на південний схід від північно-східної околиці села та за 0,7 км на південний захід від повороту до с. Кисла Дубина, у полі. Виявлений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.

Курган має округлу, напівсферичну форму. Діаметр кургану 40 м, висота 1,7 м. Курган задернований. Розкопки не проводилися [130].

Олексій Коротя

37.2. Братська могила радянських воїнів, 1943, пам’ятник, 1977 (іст.). У центрі села, біля Будинку культури.

Поховано 10 воїнів з підрозділів 240-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Загинули під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників 3 вересня 1943. Відомі прізвища 9 загиблих: ст. лейтенант О.І. Турков (687 СП), мол. лейтенант М.Ф. Кононов (687 СП), ст. сержант  М. П. Банишев (687 СП), рядові Г.В. Решетько (687 СП), С. М. Маслов (687 СП), Г.П. Воронов (416 СП), Г.Ф. Сухоруков (796 СП), В.С. Черняков (524 СП), І.І. Червяченко (989 СП).

У 1947  останки загиблих з різних місць перенесені  у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено обеліск.

У 1977  обеліск  замінено бетонною скульптурою жінки /2,5 м/ на цегляному потинькованому постаменті /2,5 м/. На могилі покладено мармурову плиту з меморіальним написом і прізвищами 5 воїнів [131].

Галина Кухарева

37.3. Братська могила радянських воїнів, 1941, обеліск, 1957 (іст.). При в’їзді в село, праворуч від дороги на м. Суми.  

Поховано 6 воїнів з підрозділів 293-ї стрілецької дивізії 40-ї армії. Загинули 15 жовтня 1941 під час оборонних боїв за село від  німецько-фашистських загарбників. Прізвища загиблих невідомі.

У 1957 останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено цегляний оцементований обеліск /2,4 м/ з написом на  чоловому боці [132].

Галина Кухарева

38. НОВОПЕТРІВКА С., КУЯНІВСЬКА СІЛЬРАДА

38.1. Братська могила радянських воїнів,1941, 1943, пам’ятник, 1956 (іст.).  У центрі села, біля клубу.

Поховані Є. П.Нинахов –  рядовий 293-ї стрілецької дивізії 40-ї армії, який загинув у жовтні 1941  в оборонних боях за село,  та М. К.Канухов –  лейтенант 167-ї стрілецької дивізії 38-ї армії, який загинув у боях за визволення села від  німецько-фашистських загарбників  3 вересня 1943.

У 1956 останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу біля школи, на якій у тому ж році  встановлено обеліск.

У 1967  відбулося повторне перепоховання останків у центр села. У тому ж році на могилі встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,8 м/. На цегляному потинькованому постаменті /1,86 м/ закріплено дві дошки з написом і прізвищами загиблих [133].

Галина Кухарева

39. ОБОДИ С., ОБОДІВСЬКА СІЛЬРАДА

39.1. Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів, 1943; Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1967, 1975 (іст.).У центрі села, біля сільради. Поховано 4 воїнів з  підрозділів 240-ї стрілецької дивізії 38-ї армії. Загинули 2 вересня 1943  під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища 3-х воїнів: рядові І.К. Фурсов (42 СП),  О.І. Ходикін (42 СП), Ф.Х.  Мещеров (1408 зенітн. арт. полк).

У 1953  останки загиблих воїнів з різних місць перенесені у братську могилу біля школи. 

У 1967  відбулося повторне перепоховання у братську могилу в центр села. На могилі у тому ж році  встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,8 м/ на цегляному постаменті  /1,6 м/.

У 1975  з тильного боку від скульптури встановлено бетонну стелу /2,95 х 6,0 м/ у вигляді розгорнутого прапору з барельєфним зображенням епізоду бою.  На стелі – текст з посвятою. По обидва боки від братської могили встановлено дві цегляні оцементовані стели /2,6 х 9,2 м/ з прізвищами 248 загиблих воїнів-земляків [134].

Антон Подопригора

39.2. Пам’ятний знак на честь Ракуси Д.І., 1985 (іст.). Вул. Ракуси. У центрі села, біля ставка. (Фото № 12).

Ракуса Дмитро Іванович (1918, с. Ободи Білопільського р-ну – 27.01.1940) – Герой Радянського Союзу (26.04.1940). Народився   в селянській родині. У 10 років з батьками переїхав до Красноярського краю (Російська Федерація). Закінчив 9 класів. З 1939 проходив службу у прикордонних військах. У цьому ж році закінчив Саратовське училище НКВС (Російська Федерація). Учасник радянсько-фінської війни 1939 – 1940. Командир мінометного взводу 4-го прикордонного полку (військ НКВС) лейтенант Ракуса Д.І. у січні 1940 узяв на себе командування підрозділом, оскільки командир загинув. Підрозділ, яким командував Ракуса, опинився в оточенні і, прорвавши ворожі укріплення, вийшов на з’єднання з частинами радянської армії. За цю успішно проведену операцію Д.І. Ракусі присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна. Загинув у бою.

У 1985 встановлено цегляний, оцементований, прямокутної форми  /6,3 м /пам'ятний знак, у верхній частині – барельєфне зображення Героя, нижче – меморіальний напис [135].

Надія Подоляка

Ольга Попова

40. ПАВЛІВКА С., ПАВЛІВСЬКА СІЛЬРАДА

40.1. Могила Хілкова Д.О., 1914 (іст.). На околиці села (куток Човен), за 1 км від російсько-українського кордону.

Хілков Дмитро Олександрович (13.11.1857 – жовтень1914) –  учасник визвольного руху в Росії кінця 19  –  поч. 20 ст. Рід Хілкових походив від великого князя Київського Володимира Святославовича. Дмитро отримав домашню початкову освіту. У вісім років записаний у придворні пажі, у 17 – закінчив пажеське лейбгусарське училище і у 1874 отримав звання корнета лейбгвардії гусарського полку. У 20 років очолив четверту сотню Кубанського полку, відбув на фронт. Мав за відвагу ордени св. Анни III-го і IV-го ступеня. У 22 роки, служив на Кавказі у лінійному козацькому полку. У 1880  переїхав до матері  у Павлівку. Невдовзі продовжив службу. У 1884  у чині полковника  вийшов  у відставку. Захопившись ідеями Л.Н.Толстого, відмовився від права володіти землею, вніс особисто певну суму у селянський банк, за що павлівці викупили князівські землі. Д. Хілкова заарештували, після чого 2 лютого 1891  без суду і слідства під конвоєм вивезли з Дмитрівки, доставили до Сум, звідки переправили у Тифліс, з Тифлісу – у духоборське село Башкічет  (Грузія) терміном на 5 років. З  1899  займався справами духоборів у Канаді. Потім мешкав у Швейцарії,  Женеві. Заснував і був головою «Російського музею», членами якого були емігранти різних політичних поглядів.

Д. Хілков – автор праць  “Про вуличні безпорядки” (“Думки військового”), (1901); “Як попи обернули в рабство народ іменем Христа”  (Женева, 1901); “Терор і масова боротьба” (Женева, 1904); “Революція та сектанти” (Женева, 1905); “Про свободу і як вона добувається” (Женева, 1905) та інших.

З 23 грудня 1905 Д.О. Хілков жив у Дмитрівці біля Павлівок.

У 1910  переїхав з дружиною на Полтавщину, в с. Федорівка. З початком Першої світової війни пішов на фронт. Загинув у жовтні 1914  неподалік від Львова. Похований сином Борисом у 1914 на батьківщині. У 1987 могилу відвідав правнук О. О. Хілков, який вказав місце поховання діда.

На могилі – земляний насип [136].

Надія Подоляка

40.2. Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів, 1943;  Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1957, 1958 (іст.).  У центрі села, біля сільради. Поховано 6 воїнів з підрозділів 240-ї та 254-ї стрілецьких дивізії 38-ї армії. Загинули у вересні 1943  під час визволення села від німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища всіх похованих воїнів: сержант В.Ю. Горбачов (42 СП), рядові В.П.Загоруйко (42 СП), В.П. Сульдін, В.П. Павлов (524 СП), В.П. Плуталов (416 СП), А. Башилов (936 СП 254 СД). Село визволено 3 вересня 1943.

У 1957  останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році  встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,0 м/ з написом на цегляному постаменті /2,2 м/.

    У 1958  зліва від братської могили встановлено бетонну стелу з барельєфним зображенням жінки  та воїнів  /1,83 х 0,29 х 3,85 м/ і меморіальним написом.  У нижній частині стели –  біла мармурова  дошка з прізвищами     454 воїнів-земляків, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни [137].

                                                                                          Антон Подопригора

40.3. Будинок Ольгинської лікарні, 1912 (архіт., іст.). Комплекс, що складається з трьох одноповерхових цегляних будинків, міститься на невисокому пагорбі на околиці села. У головному корпусі розміщувалися стаціонар і амбулаторія, а в двох дворових флігелях – пральня, аптека, пологове відділення та житло лікарів. Комплекс збудовано 1912 коштом княгині Юлії Петрівни Хілкової і названо ''Ольгинською лікарнею'' в пам'ять про її онуку княжну Ольгу Дмитрівну Хілкову. З Ольгинською лікарнею пов'язані життя і діяльність кількох поколінь власників маєтку в цьому селі князів Хілкових – учасників визвольного руху в Російській імперії кінця 19 – початку 20 ст.

Князь Дмитро Олександрович Хілков (1857 – 1914) – армійський підполковник, учасник російсько-турецької війни, оселився в Павлівці у 1884 і у 1886 безкоштовно передав селянам 400 десятин належної йому землі. Князь був особисто знайомий з письменником Л.Толстим, художником М.Ге. Підтримував зв'язки з марксистом Г.Плєхановим, анархістом князем П.Кропоткіним, письменником М.Лєсковим. Він розпочав проповідь ''толстовства'' й атеїзму в Павлівці та навколишніх селах Річки й Вири. За це у 1892 його заслали на 5 років на Кавказ. У 1893  старших дітей Д.Хілкова Бориса й Ольгу повелінням імператора Олександра ІІІ забрали у батьків і передали для християнського виховання бабусі, княгині Ю.Хілковій. Князь Д.Хілков з Кавказу виїхав за кордон. На початку 20 ст. він разом з В.Бонч-Бруєвичем видавав у Швейцарії ''Народні листки'', друкувався в газеті В.Ульянова (Лєніна) ''Іскра''. Його брошура ''Об уличных беспорядках (мысли военного)'' викликала значний розголос у 1902. Д.Хілков був автором книг ''Терор і масова боротьба'' (Женева, 1904 р.), ''Революція і сектанти'' (Женева, 1905), ''Про свободу і як вона добувається'' (Женева, 1905).

Під впливом агітації князя в Павлівці відбулися вересневі події 1901, коли селяни увірвалися до церковно-парафіяльної школи, учинили наругу над іконами, намагалися розгромити Михайлівську церкву і вчинили опір владі. З приводу цих подій В.Бонч-Бруєвич писав у 1902: ''Павловское дело (...) показывает нам, что среди крестьянского населения накопилось много ненависти к современному порядку вещей в России. По всем этим событиям мы видим, что не только жители городов и фабричных районов, но и жители степей, гор и лесов не в состоянии более выносить ярма самодержавия, что несомненно приближается час великой народной расплаты за всё зло, содеянное царями, министрами, всякими другими властями и господами''. До судової відповідальності було притягнуто 68 павлівських селян. Їх захищав видатний письменник В.Короленко. Процес був закритим, а вирок – досить жорстким.

У різний час Павлівку відвідували письменники І.Бунін і В.Короленко, художник М.Ге і М.Альохін, більшовицький діяч В.Бонч-Бруєвич.

Після завершення першої російської революції 1905 – 1907  князь Д.Хілков повернувся у Павлівку. Тут він жив до початку першої світової війни. У серпні 1914 він добровільно вступив до діючої армії і невдовзі загинув у бою неподалік Львова. Похований на хуторі Дмитрівка поблизу Павлівки.

У князя було четверо дітей – Борис, Ольга, Єлизавета і Олександр. Сестри Ольга і Єлизавета покінчили з собою в 1910.  Борис за радянських часів обіймав низку відповідальних постів. Олександр служив у Добровольчій армії, виїхав на еміграцію, а 1934  повернувся в СРСР.

Головний корпус лікарні складний у плані, видовжений. Він звернений чолом на схід. Цей фасад симетричний, тривісний. Середня вісь акцентована фігурним щипцем, бічні – одновіконними ризалітами зі щипцями й оригінальної форми лопатками. Тильний фасад має складнішу асиметричну побудову з двома крилами, перпендикулярними до основного корпусу. Вся будівля має підвал і піднята на високий цоколь. Підвал освітлюють невеликі віконця ''лежачих'' пропорцій із лучковими перемичками, що виходять на північний фасад. Розпланування північної частини корпусу анфіладне, решти – коридорне, з однобічним розташуванням приміщень.

Площини фасадів розчленовані метричним шерегом прямокутних вікон без облямувань та пласкими лопатками зі ступінчасто нависаючими навершями, декорованими типовим для модерну мотивом кола з трьома прямовисними стрічками. Навершя підносяться над рівнем вінчального карнизу на кшталт невеликих веж. Стіни завершує зубчастий ступінчастий фриз і карниз невеликого виносу. Центральний щипець прикрашає напис церковнослов'янською вяззю ''Ольгинская лечебница''. В інтер'єрі декор відсутній.

Споруда мурована з цегли ланцюговою системою на вапняно-піщаному розчині. Усередині стіни потиньковані, зовні були потиньковані лише цоколь, лопатки й елементи вінчання. Усі перекриття пласкі по дерев'яних балках. Дахи вальмові, по дерев'яних кроквах, укриті покрівельною сталлю. Дворові флігелі симетричні, прямокутні в плані з ризалітами. Вирішені в таких само архітектурних формах і конструкціях, що й головний корпус.

Таким чином Ольгинська лікарня в Павлівці – не тільки оригінальний архітектурний витвір провінційного модерну, а й єдиний історичний об'єкт, пов'язаний із пам'яттю родини князів Хілкових. Це комплексна пам'ятка архітектури та історії [138]. [Будинок Ольгинської лікарні. Фото ВечерськогоВ. (131-1)]. [План будинку Ольгинської лікарні. Кресленик Вечерського В. (131-2)].

Віктор Вечерський

 

41. ПЕРШЕ ТРАВНЯ С., МАРКІВСЬКА СІЛЬРАДА

41.1. Курган (археол.).  За 0,8  км на південь від села та 0,3 км на північний схід від урочища Останець, в полі, поблизу дороги до с. Марківка.  Курган досліджено у 1988 Л. Бєлінською.

Діаметр насипу 30 м, висота 1,5 м. Курган  розорюється. Розкопки не проводилися [139].

Лариса Бєлінська

41.2 Курганний могильник (археол.). За 1,2  км на південний схід від села та 0,3 км на північний схід від  с. Марківка на кордоні Білопільського та Сумського р-нів (за 400 м від могильника розташований одиночний курган). Курганний могильник досліджено у 1988 Л. Бєлінською за даними отриманими від жителя с. Марківка Нехаєнка Вадима Миколайовича.

Могильник складається з 3 курганів. Діаметр насипів 36 м, висота 1 – 3,5  м діаметр одиночного – 30 м, висота 1,5 м. Кургани розорюється. Розкопки не проводилися [140].

Лариса Бєлінська

41.3. Курганний могильник (археол.). За 1,2  км на південь від с. Марківка  та за 150 – 200 м на південний схід від урочища Останець, у полі. Курганний могильник досліджено Л. Бєлінською у 1988.

Могильник складається з 3 курганів.  Насипи округлі, напівсферичної форми. Діаметр насипів 24 – 36 м, висота 1 – 3,5  м. Кургани розорюються. Розкопки не проводилися [141].

Лариса Бєлінська

42. ПІЩАНЕ С., БОБРИЦЬКА СІЛЬРАДА

42.1. Могила радянського воїна, 1941, обеліск, 1946 (іст.).  На  кладовищі, зліва від входу.

Невідомий воїн 227-ї стрілецької дивізії 40-ї армії. Загинув під час оборонних боїв за  село у вересні 1941. Військове звання  невідоме.

У 1946  на могилі встановлено металевий обеліск /2,2 м/ [142].

            Галина Кухарева

43. РИЖІВКА С., РИЖІВСЬКА СІЛЬРАДА

43.1. Поселення-1, багатошарове 3 тис. до н.е – 1 тис. н.е. (археол.). За 0,3 км на південний схід від цегельного заводу, розташованого на південній околиці села. З південного заходу розташована дорога Тьоткіне – Атинське, та Атинське – цегельний завод. Займає край зниженої ділянки мису лівого корінного берега р. Сейм у місці перетинання тераси  долиною безіменного струмка. Виявлене В. Приймаком у 1994, обстежене Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.

Розміри поселення 90 х 50 м, висота над рівнем заплави 5 м. Потужність культурного шару становить 0,5 м, розорювалося на глибину  0,3 м. На момент обстеження задерноване. З поселення походять уламки ліпного посуду епохи бронзи або раннього залізного віку та ранньослов’янського часу. На момент обстеження у 2006 у південній частині виявлено руйнування поселення глиняним кар’єром [143].

Віктор Приймак

43.2. Поселення-2, багатошарове 3 – 1 тис. до н.е. 5 – 7 ст. н.е. 12 – 13 ст. (археол.). За 0,3 км на південний захід від цегельного заводу,  з північно-західного боку городища проходить залізниця Тьоткіне – Ворожба. Займає високий мис лівого   корінного берега  р. Сейм. Виявлене В.Приймаком у 1994, обстежене О. Коротею та  Є. Осадчим у 2006.

Розміри поселення 200 х 150 м, висота над рівнем заплави становить 10 – 12 м. Потужність культурного шару становить 0,35 м, розорюється. З поселення походить кераміка епохи бронзи, ранньослов’янського та давньоруського часу. На момент обстеження у 2006  поселення розорюється [144].

Віктор Приймак

43.3. Курган (археол.). За 950 м на південний схід від села та за 750 м на північний захід від прикордонного пункту “Рижівка”, у полі. Виявлений та обстежений    Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.

Курган має округлу форму, діаметр 35 м, висота 1,5 м. Курган розорюється. Розкопки не проводилися [145].

Олексій Коротя

44. РІЧКИ С., РІЧКІВСЬКА СІЛЬРАДА

44.1. Курганний могильник (археол.). За 2  км на південь від південної околиці села по дорозі в с. Рудка. Курганний могильник досліджено В. Дяденком у 1951. 

Могильник складається з 3 курганів, що розташовані на відстані 80 – 100 м один від одного.  Насипи округлі, напівсферичної форми. Діаметр насипів 20 – 30 м, висота 0,5 – 0,7  м. Кургани розорюються. Під час досліджень поблизу південного кургану знайдено горщик зрубної культури. Розкопки не проводились [146].

Ірина  Мовчан

44.2. Братська могила підпільників, 1941 – 1943,  та радянського воїна, 1943, пам’ятник, 1962 (іст.).  У центрі села, біля Будинку культури.

Поховані підпільники групи, яка діяла на території сіл Гуринівка, Василівщина, Річки з вересня 1941  по вересень  1943. Розстріляні нацистами у період окупації 1941 – 1943.  Відомі прізвища 15 загиблих.

У цій могилі також похований воїн 180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Л.О.Васильєв. Загинув під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників 3 вересня 1943. 

У 1962 останки загиблих  з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,3 м/ з меморіальним написом на цегляному потинькованому  постаменті /1,8 м/ [147].

Антон Подопригора

44.3. Могила Лисенко Ф.І., 1943, обеліск, 1956 (іст.). На початку Пугачовського кладовища, праворуч від центрального входу.

Лисенко Фекла Іванівна (1907 – 1943) – підпільниця. Закатована  нацистами у 1943. 

Під час окупації  на території сіл Гуринівка, Василівщина, Річки діяла підпільна група, членом якої була Лисенко Ф. І. Підпільники проводили  антифашистську пропаганду  серед жителів сіл,  здійснювали терористичні акти  проти фашистів, передавали відомості у партизанські загони. У 1943 Лисенко Ф. І. нагороджена орденом “Трудового Червоного Прапора”.

У 1956  на могилі встановлено обеліск з мармурового дрібку /1,55 х 0,58 м/, на фасадній  частині якого – меморіальний напис і фото загиблої [148].

Наталія Голуб

            Ольга Попова

44.4. Пам’ятний знак на честь Супруна С.П., 1975 (іст.). Вул. Супруна.  На околиці села.

Супрун Степан Павлович (02.08.1907,  с. Річки Білопільського р-ну – 04. 07.1941, загинув у повітрянім бою) – Герой Радянського Союзу (20.05.1940). Народився у селянській родині. Закінчив неповну середню школу. Після закінчення школи працював у механічному цеху на Сумському машинобудівному заводі ім. М.В.Фрунзе. У Червоній Армії з 1929. У 1930 закінчив школу молодших авіаційних спеціалістів, у 1931 – військову школу пілотів, з 1931 – льотчик-випробувач, з 1931 був депутатом Верховної Ради СРСР першого скликання. За успішне виконання завдання з випробування літаків у 1936 нагороджений орденом Леніна. З 3-го липня 1939 по 20 січня 1940 воював у Китаї, командував групою винищувачів. За героїзм та мужність, проявлені у боях, майору С.П. Супруну присвоєно звання Героя Радянського Союзу. С.Супрун – учасник радянсько-фінської війни. На фронтах Великої Вітчизняної з червня 1941. Командир 401-го винищувального авіаційного полку (23-я змішана авіаційна дивізія, Західний фронт) підполковник С.Супрун збив 2 ворожих літака. У повітрянім бою з 6 літаками противника 4 липня 1941 загинув. 22 липня 1941 нагороджений другою медаллю “Золота Зірка” (посмертно). Нагороджений 2-ма орденами Леніна,  орденом Китайської республіки.  Похований у  Москві (Російська Федерація) на Новодівочому цвинтарі.

 У 1975 на батьківщині С. Супруна встановлено пам'ятний знак з мармурового дрібку прямокутної форми /3,3 м/ на цегляному постаменті /0,4 м/.  У  його верхній частині – барельєфне зображення Героя, а посередині – мармурова дошка з меморіальним написом.

У Сумах встановлено бронзовий бюст Супруну. На будинку одного з цехів СМНВО ім. М.В.Фрунзе – меморіальна дошка. У Білопіллі вшановано ім’я героя на алеї Слави. Його іменем названі вулиці в Москві, Борисові, школа №9 і школа-інтернат у Сумах [149].

Надія Подоляка

44.5. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1969 (іст.).  У центрі села, біля Будинку культури.

У роки Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945) 715 мешканців села загинули на різних фронтах. На честь загиблих воїнів-земляків встановлено залізобетонну скульптуру жінки-матері /3,0 м/ на цегляному постаменті /1,0 м/, ліворуч якої цегляна оцементована стела /9,3 х 0,5 х 3,0 м/ прямокутної форми з меморіальним написом і 15 бетонних плит /1,1 х 0,6 м/ з прізвищами загиблих [150].

Людмила Шестак

45. РУДА С., БОБРИЦЬКА СІЛЬРАДА

45.1. Братська могила радянських воїнів, 1943, обеліск, 1946 (іст.). На  кладовищі, праворуч від входу, у 6-му ряді.

Поховано 7 воїнів 180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії. Загинули 3 вересня 1943 у боях за визволення села від німецько-фашистських загарбників. Прізвища похованих невідомі.

У 1946  останки загиблих  з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році  встановлено дерев’яний обеліск, замінений у 1950 металевим /2,2 м/ [151]. 

Галина Кухарева

46. РУДКА С., МАРКІВСЬКА СІЛЬРАДА

46.1. Курган-1 (археол.). За 0,8 км на захід від с. Рудка, за 0,6 км на північний схід від кургану знаходиться опора ЛЕП  № 87. Курган досліджено у 1988         Н. Миловановою.

Діаметр насипу 25 м, висота 1,2 м. Курган  розорюється. Розкопки не проводилися [152].

Наталія Милованова

46.2. Курган-2 (археол.). За 0,3 км на північ від північно-західної околиці села, між ґрунтовою дорогою до села та опорою ЛЕП, у полі. Виявлений Є. Осадчим та   О. Коротею у 2006. Курган овальної форми, діаметр 35 х 15 м, висота 1 м. курган розорюється. Розкопки не проводилися [153].

Олексій Коротя

46.3. Курган-3 (археол.). За 0,6 км на північ від південно-східної околиці села, поблизу ґрунтової дороги до села, у полі. Виявлений В. Приймаком та  О. Коротею у 2006.

Курган овальної форми, діаметр 60 х 30 м, висота 2 м. Курган розорюється. Розкопки не проводилися [154].

Олексій Коротя

46.4. Курганний могильник (археол.). За 0,5 км на північ від північної околиці села. Займає підвищення, утворене двома ярами. Виявлений та обстежений  О. Коротею та        Є. Осадчим у 2006

Могильник складається з двох курганів та майдану. Майдан та кургани стикаються полами. Розмір курганів № 1 висота 2 м, діаметр 30 м, частина насипу задернована, поли розорюються. На вершині –  яма від тріангуляційного знаку. Курган 2: діаметр 35 м. висота 1 м, розорються. Майдан округлої підковоподібної форми. Діаметр 60 м, висота 1,2 м, поруч розташовані невеликі “вуса” викиду.  Майдан розорюється [155].

Олексій Коротя

47. СЕРГІЇВКА С., СЕРГІЇВСЬКА СІЛЬРАДА

47.1. Меморіальний комплекс: Братська могила червоногвардійців, 1918 – 1920, та радянських воїнів, 1943, пам’ятник, 1958;  Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1961 (іст.). У центрі села, зліва від школи.

Поховано 4 червоногвардійців. Загинули у період громадянської війни 1918 – 1920.  Прізвища загиблих  невідомі. У братській могилі поховані також 15 воїнів з підрозділів 21-го стрілецького полку 180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії. Загинули у квітні та вересні  1943 у боях за визволення села  від  німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища  трьох загиблих: ст. лейтенант П.В.Лісний, сержант В.П.Кокарєв, І.С. Кузнєцов (931 СП) Село визволено 4 вересня 1943.

У 1958  на  могилі встановлено залізобетонну скульптуру воїна  /2,6 м/  з написом на цегляному постаменті /2,5 м /.

У 1961 справа від братської могили встановлено цегляну стелу /5,2 х 1,1 х 2,0 м/ з прізвищами 205 воїнів-земляків, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни [156].

Антон Подопригора

48. СИНЯК С., КОРШАЧИНСЬКА СІЛЬРАДА

48.1. Курганний могильник (археол.). На південно-східній околиці села, поблизу автотраси Суми – Глухів, у полі. Досліджувався В. Богусевичем у 1958 – 1959 та В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.

Складається з 2 курганів та 3 майданів. Курганні насипи округлі, напівсферичної форми, діаметром 20 – 30 м, висотою 1 – 1,5 м. На момент обстеження у 2006 майдани задерновано, кургани розорюються. Розкопки не проводилися [157].

Віктор Приймак

48.2. Курганний могильник (археол.). За 0,6 км на південний  захід від сільського цвинтаря, у полі. Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений                   Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.

Складається з 3 курганів. Один з насипів витягнутий, розмірами 20 х 40 м, висотою 0,8 – 1 м. Інші кургани округлі, напівсферичної форми, діаметром 30 м, висотою 1 м. На момент обстеження у 2006 кургани розорюються. Розкопки не проводилися [158].

Віктор Приймак

48.3. Курганний могильник (археол.).  На північно-західній околиці села, поблизу схилу вибалка, на виїзді з села, біля автотраси Суми – Глухів. Досліджувався      В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.

Складається з 2 курганів. Кургани округлі, напівсферичної форми, діаметром 20 – 30 м, висотою 0,5 – 1,2 м. На момент обстеження у 2006  кургани розорюються.  Розкопки не проводилися [159].

Віктор Приймак

48.4. Курган (археол.).  Між садибами на території села, поблизу  автотраси Суми – Глухів. Досліджувався В. Приймаком у 1988, обстежений Є. Осадчим та                          О. Коротею у 2006.

Курган округлий, напівсферичної форми, діаметром 25 – 30 м, висотою 0,9 м. На момент обстеження у 2006  курган розорюється.  Розкопки не проводилися [160].

Віктор Приймак

49. СТАРІ ВИРКИ С., НОВОВИРКІВСЬКА СІЛЬРАДА

49.1. Поселення епохи бронзи, 2 – 1 тис. до н. е. (археол.). Вигин лівого берега р. Вир. За 1,2 км на південний схід від південно-східної околиці с. Старі Вирки та за 1 км на північний захід від с. Ворожба. Займає схили невеликої балки, висота над заплавою становить 8 – 10 м. Територія поселення розорюється. Вздовж берега йде дорога з с. Старі Вирки до с. Ворожба. За 0,4 км на північ проходить залізниця. Досліджене   Г. Романовою у 1990, обстежене Є. Осадчим та  О. Коротею у 2006.

Дослідження поселення виявило культурний шар потужністю 0,5 – 0,7 м. На момент обстеження розорюється на глибину 0,3 м. Пам’ятка відноситься до зрубної культури межі 2 – 1 тис. до н.е. На поверхні зібрано уламки ліпної кераміки з домішками дрібного піску та органіки в тісті. Знайдено уламки вінчиків горщиків баночної форми з  слабкими розчісуваннями  та наколами  під краєм, фрагменти стінок та денець з виділеною закраїною.  Поселення частково перекривається в північній частині селищем скіфського часу. Територія поселення 700 х 60 м. З поселення походять  фрагменти глиняної обмазки, фрагменти кісток тварин та уламки пісковику, що побував у вогні [161].

Галина Романова

49.2. Поселення раннього залізного віку 6 – 3 ст. до н.е. (археол.).  Займає вигин лівого берега р. Вир за 1 км на південний схід від південно-східної околиці с. Старі Вирки, охоплює ділянку високого корінного берега річки. По східній частині селища проходить дорога з  с. Старі Вирки до с. Ворожба. За 0,3 км на північ проходить залізниця. Берег обривається в долину річки, висота схилу 15 м. Відкрито Г. Романовою у 1990, обстежене Є. Осадчим та О. Коротею у 2006.

Розміри поселення 80 х 100 м. Висота над рівнем заплави становить 8 – 10 м. З поселення походять фрагменти ліпних горщиків з пальцевими защипами та проколами під вінчиком, уламок глиняного важка. Кераміка має значні домішки шамоту та дрібний пісок у тісті, зустрінуті також фрагменти глиняної обмазки, фрагменти кісток тварин. Знахідки розташовані у вигляді скупчень. На момент обстеження територія поселення розорюється [162].

Олексій Коротя

Галина Романова 

49.3. Курган (археол.).  За 0,75 км на південний схід від села та за 20 м на схід від дороги, що веде до села, у полі. Виявлений та обстежений Є. Осадчим та  О. Коротею у 2006.

Курган витягнутої форми, діаметр 65 х 30 м, висота 3 м. Курган задернований. Розкопки не проводилися [163].

Олексій Коротя

Галина Романова 

50. СУЛЬСЬКЕ С., ВЕРХОСУЛЬСЬКА СІЛЬРАДА

50.1. Братська могила радянських воїнів,1943, пам’ятник, 1970 (іст.).  У центрі села, біля клубу.

Поховано 2 воїнів  340-ї стрілецької дивізії  38-ї армії. Загинули у вересні 1943  під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників. Прізвища та військові звання похованих невідомі.

У 1970 останки загиблих перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,6 м/ з меморіальним написом на цегляному  постаменті /2,47 м/ [164].

Галина  Кухарева

51. СУПРУНІВКА С., СУПРУНІВСЬКА СІЛЬРАДА

51.1. Братська могила радянських воїнів,1943, пам’ятник, 1959 (іст.).  У центрі села, біля Будинку культури.

Поховано 13 воїнів з підрозділів 21-го стрілецького полку 180-ї стрілецької дивізії; 836, 842, 931 стрілецьких полків 240-ї стрілецької дивізії 38-ї армії; 396 медсанбату. Загинули 4 вересня 1943 під час боїв за визволення села від німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища  всіх загиблих.

У 1959  останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році  встановлено залізобетонну скульптуру воїна /3,5 м / з меморіальним написом на цегляному облицьованому металом  постаменті /3,02 м/ [165].

Галина Кухарева

52. ТЕРЕЩЕНКИ С., ТЕРЕЩЕНКІВСЬКА СІЛЬРАДА

52.1. Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів, 1941, 1943,  пам’ятник, 1959; Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1995 (іст.). У центрі села, біля Будинку культури.

Поховані 2 пілоти, які загинули у вересні 1941 в оборонних боях за село Новоандріївка Білопільського р-ну,  та 10 радянських воїнів з підрозділів 227-ї стрілецької дивізії 40-ї армії  та  з підрозділів 42 стрілецького полку  180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії, які загинули під час визволення сіл Терещенки і Новоандріївка від  німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища 9 воїнів:  ст. лейтенант І.І. Клюквін (180 СД), ст. лейтенант О.П. Вершинін (180 СД), лейтенант В.М.Архипов, лейтенант А.І.Кочетков, лейтенант І.Т. Коломієць (180 СД), сержант Л.О. Пащенко (в/ч. пп. 24007), рядовий Р.О. Циганенко (в/ч. пп. 24007), рядовий Ф.О. Бояркін (в/ч. пп. 24007), рядовий  Садів, рядовий В.Г. Пищедоров

У 1959 останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна /3,5 м/ з меморіальним написом на цегляному потинькованому  постаменті /3,7 м/.

У 1988 зліва від могили було встановлено цегляну стелу /2,3х3,0 м/ з прізвищами 31 загиблого воїна-земляка.

У 1995 проведено реконструкцію: знято бетонну стелу, а попереду братської могили встановлено чотири плити /0,70 х 0,45м / з рожевого граніту з прізвищами 179 воїнів-земляків, які загинули у роки Великої Вітчизняної війні [166].

Галина Кухарева

Ольга Попова

53. ТОВСТА С., ТОВСТЯНСЬКА СІЛЬРАДА

53.1. Братська могила Катькали С.М., 1922, та радянських воїнів, 1941, 1943, пам’ятник, 1955, 1968 (іст.).  У центрі села, біля крамниці. 

Катькала Степан Мусійович – учасник революційних подій 1-ї російської  революції. Загинув під час класової боротьби 27 грудня 1922. У цій же могилі поховано 13 радянських  воїнів. Серед них рядовий, сапер 55-ї інженерно-саперної бригади (в/ч. пп. 071679) 526-ї армії   М.І.Бендошаєв, який загинув 26 вересня 1941 під час оборонних боїв за село, та воїни 520-го стрілецького полку 180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії, які загинули у боях за визволення села від  німецько-фашистських загарбників 4 вересня 1943. Відомі прізвища всіх загиблих.

У 1955 на могилі встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,7 м/ з меморіальним написом на цегляному потинькованому постаменті /1,8 м/.

У 1968 по обидва боки від братської могили встановлено 2 стели /1,0 х 0,9 м /з прізвищами 11 воїнів, які загинули у боях за село [167].

                                                                                                           Галина  Кухарева

53.2. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1973 (іст.). У центрі села, біля Будинку культури.

У роки Великої Вітчизняної війни 250 воїнів-земляків загинули на різних фронтах.

У 1973  встановлено залізобетонну скульптуру жінки /3,5 м/  на цегляному постаменті /4,5 м/. Праворуч та ліворуч від скульптури – цегляні оцементовані стели Г-подібної форми /17,0 х 2,6 м/. На стелах розміщені 17 меморіальних плит з прізвищами загиблих, барельєфні зображення епізодів бою, урядових нагород, датами “1941 – 1945 ” [168].

Людмила Шестак

54. ТУЧНЕ С., ТУЧНЕНСЬКА СІЛЬРАДА

54.1. Братська могила радянських воїнів, 1943, пам’ятник, 1957 (іст.). У центрі села, біля школи.

Поховано 29 радянських воїнів. Із них – 21 воїн 374-го окремого саперного батальйону 206-ї стрілецької дивізії 40-ї армії; 5 воїнів 615-го стрілецького полку; 2 воїна 520-го стрілецького полку; 1 воїн 180-ї стрілецької дивізії 38-ї армії. Всі вони загинули під час визволення села від німецько-фашистських загарбників 3 вересня 1943. Відомі прізвища всіх загиблих.

У 1957  останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році  встановлено залізобетонну скульптуру воїна  /2,5 м/ з меморіальним написом і прізвищами загиблих воїнів на цегляному потинькованому  постаменті /3,5 м/ [169].

Галина Кухарева

54.2. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1974 (іст.).  У центрі села, біля сільської ради.

У роки Великої Вітчизняної війни 246 воїнів-земляків загинули на різних фронтах.

У 1974 на честь загиблих воїнів-земляків встановлено дугоподібну цегляну стелу /16,0 х 2,7 м /, у верхній частині якої –  барельєфне зображення епізодів бою і напис  „1941 – 1945”.  У нижній частині – 10 меморіальних плит /1,05 х 1,25 м/ з прізвищами загиблих [170].

Людмила Шестак

55. УЛЯНІВКА СМТ., УЛЯНІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

55.1. Братська могила радянських воїнів та партизанів, 1941 – 1943, пам’ятник, 1958  (іст.). Жовтнева пл. У центрі селища, біля середньої школи. (Фото № 13).

Поховані 2 воїни та 9 партизанів. Розстріляні  німецько-фашистськими загарбниками під час тимчасової окупації селища у  1941 – 1943. Відомі прізвища 10 загиблих: мол. сержант О.Є. Остріков (в/ч. пп. 78194), партизани М.Я.Вертіль, І.С.Гетьманський, П.М.Духно, М.І.Котов, Т.С.Кошовий, М.С Кравченко., Г.І.Стеценко, І.І.Шпетний, Л.П. Шмат.

У 1958 останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено залізобетонну скульптуру воїна /2,6 м/ з написом та прізвищами загиблих на цегляному потинькованому постаменті /3,3 м/ [171].

Галина Кухарева

55.2. Могила Бєлих Д.М., 1987, обеліск, 1989 (іст.). Вул. Ситника.   На центральному  кладовищі, зліва від входу,  у  4-му ряді.

 Бєлих Дмитро Михайлович (01.12.1967,  смт. Улянівка нині Білопільського р-ну – 16.05.1987, загинув у Афганістані) – воїн Збройних Сил СРСР. У 1985, після закінчення Улянівської середньої школи, працював помічником комбайнера у місцевому колгоспі. Навчався у Сумському СПТУ № 1.  8 грудня 1985 призваний до лав Радянської Армії у місто Черчик (Республіка Узбекистан), там закінчив школу повітрянодесантних військ, в/ч пп 71201, за спеціальністю розвідник. З 23 квітня 1986 проходив службу у Афганістані, в/ч. пп.  35651. 4 березня 1987 під час бойових дій в р-ні населеного пункту Шахідан провінції Лагман, знаходячись у групі прикриття, знищив 4-х противників, але отримав тяжке поранення. Рядовий розвідник Д. Бєлих помер від ран  у шпиталі  ім. Бурденка (м. Москва, Російська Федерація).  Указом Президії Верховної Ради СРСР посмертно нагороджений орденом “Червоної Зірки”(28.09.1987) та медаллю „За відвагу”(25.05.1987).

У  1989  на могилі встановлено гранітний  обеліск /1,8 м/, на фасадній частині якого –  портрет  загиблого та  напис [172].

Наталія Голуб

55.3. Могила Касьяна І.Я.,1954, обеліск, 1968 (іст.). Вул. Суворова. У південно-західній частині  кладовища, в останньому ряді, за 200 м від входу. (Фото № 14).

Касьян Іван Якович (16.06.1920,  смт. Ульянівка – 22.09.1954, там же) –  Герой Радянського Союзу (10.01.1944). До війни працював у колгоспі. За станом здоров’я на строкову службу не призивався. Після визволення селища радянськими військами у вересні 1943  пішов на фронт. Воював на Воронежському, 1-му Українському фронтах. 25 вересня 1943 167 Сумська Червонопрапорна стрілецька дивізія вийшла до берегів Дніпра. Бійці підрозділу 465 стрілецького полку, у якому служив І.Касьян, форсували річку  і захопили плацдарм на її протилежному березі. Проти групи радянських воїнів ворог направив значні сили піхоти і танки. Рядовий І.Касьян разом з іншими бійцями підрозділу тримав натиск противника.  Ворог залишив свої позиції, і завдяки цьому підрозділи 167-ї стрілецької дивізії успішно форсували Дніпро. За мужність та відвагу, виявлену при форсуванні Дніпра і у боях за визволення Київа, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, медалями.  Після війни повернувся на батьківщину. Після тяжкої хвороби  Касьян помер.

У 1968 на  могилі покладено  мармурову плиту з написом та встановлено обеліск з мармурового дрібку /1,5 м/,  на якому закріплено дошку з  написом.

У травні 2005 у м. Білопіллі відкрито алею Слави, де на одній з плит викарбовано прізвище Касьяна І.Я. У липні 2005 на приміщенні селищної ради в смт. Улянівка встановлено меморіальну дошку.  Йому присвячена експозиція в Сумському краєзнавчому музеї і кутку бойової слави середньої школи смт. Улянівка [173].

Галина Кухарева

55.4. Пам’ятна дошка на честь Ситника В.В., 2005 (іст.). Жовтнева пл.  На приміщенні селищної ради.

Ситник Володимир Володимирович (25.12.1908, м. Харків – 18.06.1943, м.Сухиничі, Російська Федерація) – гвардії генерал-майор танкових військ. На початку 30-х рр. родина переїхала до Улянівки.  У 1927 – курсант Сумської артшколи (нині інститут артилерії при Сумському Державному Університеті). У 1931 почав свою військову кар’єру у військовій частині № 15307 молодшим командиром. Закінчив Бронетанкову Академію.  З червня 1940 капітан В. Ситник– начальник полкової танкової школи у Забайкаллі.  У роки Великої Вітчизняної війни –  гвардії генерал-майор танкових військ, командир окремої 24-ї танкової бригади. Брав участь у боях під Сумами,  у жовтні 1941 – під Москвою. Нагороджений двома орденами Леніна. Влітку 1943 в Сухиничах (Російська Федерація) у танковому бою уламком снаряду  був смертельно поранений  у голову.  Помер 18 червня 1943. Похований у центрі  м. Сухиничі.

У  2005  на будинку  встановлено гранітну  меморіальну дошку /0,4 х 0,6 м/ з портретом і написом [174].

Ольга Попова

55.5. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1958 (іст.). У центрі села, біля Будинку культури.

У роки Великої Вітчизняної війни 403 воїнів-земляків загинули на різних фронтах.

У 1958 на честь загиблих воїнів-земляків встановлено залізобетонний обеліск /15,0 м/ пірамідальної форми з зіркою на верхівці. У нижній частині обеліску встановлено 11 бетонних плит з прізвищами загиблих і одна –  з меморіальним написом [175].

Ольга Попова

56. ШКУРАТІВКА С., ШКУРАТІВСЬКА СІЛЬРАДА

56.1. Майдан (археол.). За 2 км на південний схід від села, поруч з трасою Терни – Білопілля. Виявлений О. Коротею у 2006.

Майдан має витягнуту форму  40 м на 25 м, висота 2,5 м. Майдан задернований [176].

Олексій Коротя

56.2. Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів, 1943, пам’ятник, 1966;  Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, 1991 (іст.).  У центрі села, біля Будинку культури. (Фото №15).

Поховано  13 воїнів з підрозділів  141-ї стрілецької дивізії 38-ї армії, які загинули 3 вересня 1943  під час визволення села від  німецько-фашистських загарбників. Прізвища воїнів невідомі.

У 1954  останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлено обеліск.

У 1966  відбулося повторне перепоховання останків загиблих у братську могилу трохи вбік від попереднього місця поховання. На могилі встановлено залізобетонну скульптурну композицію воїна та жінки /3,5 м/. На залізобетонному постаменті /2,5 м/ – дошка з написом.

У 1988 поруч з братською могилою споруджено цегляну оцементовану стелу, на якій викарбовано прізвища 75 загиблих воїнів-земляків.

У 1991 проведено реконструкцію: стелу знято,  по обидва боки від братської могили встановлено  8 тумб  /1,0 х 0,82 х 0,49 м/ з мармуровими плитами, на яких 230 прізвищ воїнів-земляків, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни [177].

Галина Кухарева

 

 

Джерела та література:

  1. Хто є хто на Сумщині. Видатні земляки: Довідково-біографічне видання. Вип.1. – К., 2005. – С.10.
  2. Сумщина від давнини до сьогодення: Науковий довідник. – Суми, 2000. – С.33, 36, 37, 139, 158, 161, 164, 176, 178, 192, 196, 219, 230, 242, 263, 280.
  3. Моця О.П. Населення південно-руських земель IX-XIII ст. (За даними некрополів). – К., 1993. – С.122-124.
  4. Зайцев А.К. Черниговское княжество // Древнерусские княжества Х–ХIII вв. – М., 1975; Моргунов Ю.Ю. “Полю ворота” по археологическим данным // “Слово о полку Игореве” и Путивльщина: Тезисы докладов и сообщений областной историко-краеведческой научной конференции, посвященной 800-летию “Слова о полку Игореве”. – Путивль, 1987. – С.23-24; Корінний М.М. Переяславська земля в Х – першій третині ХIII ст. // Укр. іст. журн. –1981. – №7. – С.72-82.
  5. Літопис Руський /Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. – К., 1989. – С.277.
  6. Моргунов Ю.Ю. Древнерусские памятники поречья Сулы. – Курск, 1996. – С.28-30, 32-38.
  7. Приймак В.В. Давньоруське місто Вир. – Білопілля, 1997. – С.8-26, 38.
  8. Кравченко О.М., Осадчий Є.М. Фортеці XVII ст. на Московсько-Польському порубіжжі// Середньовічні старожитності Південної Русі-України. – Чернігів, 2004.; Харламов В.О. Невідомі сторінки виникнення українських міст у XVII ст. // Історія Русі-України (історико-археологічний збірник). – К., 1998; Приймак В.В., Осадчий Є.М., Коротя О.В. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Сумської обл. У 2005 р.// Архів ІА НАН України. – С. 8.
  9. Россия. Полное географическое описание нашего отечества. Настольная и дорожная книга для русских людей /Под ред. В.П.Семенова. Т.7. Малороссия. – СПб, 1903. – С.332-333.
  10. Филарет (Гумилевский) Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отд.III. Уезды Ахтырский и Богодуховский, Сумский и Лебединский. – М., 1857. – С.407-438.
  11. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. –Х., 1993. – С.41.
  12. Голодолинский П. История Сумского полка. – М., 1902.
  13. Гречило А. та ін. Герби міст України (XIV – I пол. ХХ ст.): Наук.-попул. вид./  А.Гречило, Ю.Савчук, І.Сварник. – К., 2001. – С.84.
  14. Россия. Полное географическое описание нашего отечества. Настольная и дорожная книга для русских людей /Под ред. В.П.Семенова. Т.7. Малороссия. – СПб, 1903. – С.332-333.
  15.  Державний архів Сумської області (ДАСО), ф.498, оп.1, спр.1-3; ф.573, оп.1., спр.1.
  16. 1905 г. на Украине: Хроника и материалы /Под ред. М.И.Мебеля. – Х., 1926. – С.228.
  17. Скакун В. Літературна Сумщина. – К.,1993. – С.37-53.
  18.  Местная хроника // Сумской голос. – 1905. – № 2 (26 нояб.). – С.4; №4   (1 декаб.). – С.4.
  19. История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С.159.
  20. Гражданская война на Украине 1918-1920: Сборник документов и материалов. В 3 т. 4 кн. Т.1 Кн.1. – К., 1967. – С.46, 80, 82, 475, 510-512, 538, 581, 597.
  21. Іванущенко. Г. Залізом і кров’ю. Сумщина у національно-визвольній боротьбі першої половини ХХ ст.: Історико-документальні нариси. – Суми, 2001. – С.62, 78.
  22. Реабілітовані історією. Сумська область. У 3 кн. Кн.1. – Суми, 2005. – С.18, 29, 257-263.
  23. Покидченко Л.А. Голодомор 1932-1933 років на Сумщині/ Державний архів Сумської області. – Суми, 2006. – С.124-125,142-143,153.
  24. ДАСО, ф.П-23, оп.1, спр.7, арк.138.
  25. Іванущенко. Г. Назв. праця. – С.103.
  26. Книга Пам’яті України. Сумська область. У 14 т. – Суми, 1994. – Т.2. – С.33-38.
  27. Хроленко В.Г. Вир-Крига-Білопілля: Історико-краєзнавчий нарис. До  900-річчя від часу заснування. – Суми, 1997. – С.46-47.
  28. Вечерський В.В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. – К., 2002. –С.264-266.
  29. Вечерський В.В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К., 2005. – С.280-292.
  30. Обломский А.М., Приймак В.В. Отчёт о работе Левобережной раннеславянской експедиции за 1994 г.// Архів ІА НАН України. – С.11; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  31. Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  32. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. №23227. – С. 43;          Приймак В.В., Коротя О.В., Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  33. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. -  № 23227. – С. 42;        Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  34. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. №23227. – С. 42;              Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  35. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.//Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. №23227. – С. 43;               Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  36. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. -  № 23227. – С. 43;        Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  37. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. №23227. – С. 42;             Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М.Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  38. ЦАМО РФ. ф. 203, оп.2843, спр.504, арк. 11-13; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943.”. – С. 265; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 218; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.10; История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. –  С. 182; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  39. Літопис Руський. (Переклад з давньоруської А.Є. Махновця.). – К. Дніпро, 1989 . – С. 461; Приймак В.В. Давньоруське місто Вир і його округа// Питання археології Сумщини. Матеріали науково – практичної конференції “Проблеми вивчення та охорони пам’яток археології Сумщини”. – Суми, 1990. – С. 104 – 105; Кучера М.П., Сухобоков О.В. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья (археологическая карта). – К., 1984. – С. 109. Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  40. Літопис Руський. (Переклад з давньоруської А.Є. Махновця.). – К. Дніпро, 1989 . – С. 461; Приймак В.В. Давньоруське місто Вир і його округа// Питання археології Сумщини. Матеріали науково – практичної конференції “Проблеми вивчення та охорони пам’яток археології Сумщини”. – Суми, 1990. – С. 104 – 105; Кучера М.П., Сухобоков О.В. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья (археологическая карта). – К., 1984. – С. 109; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  41. Приймак В.В., Коротя О.В., Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  42. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Юренко С.П., Белинская Л.И. Отчёт о разведках по Своду памятников Сумской области в 1987 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1987/13-б, №22433; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.                                                                            
  43. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. №23227. – С. 40;              Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  44. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. №23227. – С. 40 – 41; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  45. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 201; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.2, 41; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку  воїнів, загиблих в боях та похованих на території району, спр. 142, арк.9-11, 16, 17, 19, 22, 24, 25, 32, 34, 35; Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк.7; Книга пам’яті України. Сумська область У 14 т. – Суми,1994. – Т.2. – С.37; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458; Гончаров О. Сяй у віках, вогонь слави //Радянська правда. – 1973. – 4 вересня. – С.3.
  46. Державний архів Сумської області, ф.4, оп.3П, спр.85-а, арк.1-26; Книга скорботи України: У 2-х т. – Суми, 2003. – Т.1. – С.66; Бурлака Н., Марченко І. Обеліск на кладовищі // Білопільщина. – 2004. – 22 вересня. – С.2.
  47. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 242;  Паспорти військових поховань Білопільського райвійськкомату, спр. 130, арк.55-58,103; Чорні тюльпани: Афганський мартиролог України. – К.,1999. – С.433.
  48. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 243; Паспорти військових поховань Білопільського райвійськкомату, спр.130, арк. 89-94;  Кадурін П. Не переживши особисто, важко зрозуміти // Радянська правда. – 1988. – 20 жовтня.
  49. Державний архів Сумської області, ф.4, оп.3П,  спр.291, арк.18;  Фадєєв Ю. Зустріч з подвигом // Радянська правда. – 1974. – 18 травня. – С.2;  Тарасенко В. Подвиг піонера // Радянська правда. – 1981. – 19 лютого. – С.3-4.
  50. Чорний тюльпан: Афганський мартиролог України. – К.,1999. – С.418, 423, 426, 427,428,429,431, 433, 434.
  51. Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  52. Олесь О. Твори: В 2-х т. / Упорядник Радишеський Р.П.- К., 1990;  Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1982. – Т.7. – С.526;  Українські письменники. Бібліографічний словник. У 5-ти т. Т.3.Дожовтневий період / XIX – поч. XXст. / Упоряд. Пивоваров М., Сигаївська К. – К.,1963. – С.46-57;  Вертіль О. Відкриваючи меморіальну дошку О.Олесю в Білопіллі // Радянська правда. – 1988. – 10 грудня. – С.2;  Валуєва В. Діамант людської щирості // Радянська правда. – 1988. – 10 грудня. – С.1;  Кандиба М. З журбою радість обнялась // Ленінська правда. – 1988. – 7 грудня. – С.3; Хвостенко Г. Тут жив О. Олесь // Діалог. – 1993. – 16 квітня. – С.4; Петров Г. Тут він народився // Панорама  Сумщини . – 1993. – 2 грудня. – С.1-4.
  53. Бондаренко І. Характерні риси творчості харківського єпархіального архітектора Володимира Нємкіна // Архітектурна спадщина України. – К., 2002. – Вип. 5. – С. 359-363;  Вечерський В.В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам'яткоохоронних досліджень населених місць. – К., 2003. – С. 421-431;  Самойлович И. Справочная книга для Харьковской епархии. – Х., 1904. – С. 449; Тимофієнко В.І. Зодчі України кінця XVIII – початку ХХ століть: Біографічний довідник. – К., 1999. – С. 277; Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. – Отд. 3. – М., 1857. – С. 420.
  54. Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С.278-279;  История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К.,1980. – С.166;  Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458;  Хроленко В. А.С.Макаренко: нові сторінки біографії // Радянська правда. – 1988. – 8 липня; 1999. – 23 січня, 20 лютого, 20 березня, 15 травня;  Ілляшенко М. Його знає весь світ //Варіант. – 2001. – 23 березня.
  55. ЦАМО РФ, ф. 1428, оп.2, спр.16, арк.21-22 , ф. 1428 оп.2, спр.17, арк. 84,135;  Державний архів Сумської області, Ф. НДБ  “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 265;  Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 209;  Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.3;  Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку  воїнів, загиблих в боях та похованих на території району, спр. 142, арк.5; Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк.2;  Книга пам’яті України. Сумська  область. У14 т. – Суми,1997. – Т. 2. – С. 36;  Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  56. Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  57. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 244; Паспорти військових поховань Білопільського райвійськкомату, спр.130, арк.104;  Чорні тюльпани: Афганський мартиролог України. – К.,1999. – С.434;  Петренко М. Один за всіх і всі – за одного // Радянська правда. – 1990. – 4 вересня. – С.4.
  58. ЦАМО РФ, ф. 203, оп.2843, спр.504, арк. 14-17; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С.24; ф.4, оп.3 П, спр.291, арк.4; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 212;  История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 181, 385; Книга скорботи України. Сумська область. У 2-х т. –  Суми, 2003. –  Т.1. – С. 66; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458; Теницький М. Герої не вмирають // Радянська правда. – 1965. – 18 листопада. – С.4.
  59. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. №23227. – С.  41;             Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  60. ЦАМО РФ. ф. 203, оп.2843, спр.504, арк. 14 – 17;  Державний архів Сумської області. Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 303; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 211; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.7; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К, 1987. – С.458.
  61. История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. –  К., 1980. – С.181; Памятники истории и культуры Украинской ССР. –  К., 1987. – С.458.
  62. Державний архів Сумської області, ф.4, оп.3П, спр.291.арк  66; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 2074  Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. – К., 1973. – С. 152.
  63. Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 266; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 215; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр.141, арк.10, 11;  Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк.11; История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 181-182; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  64. Військово-медичний музей МО Російської Федерації; Алфавітна книга померлих ХППШ 4392 за період 15 серпня 1942 – 24 лютого 1945; Державний архів Сумської області. Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождениие Красной Армией 1941-1943”. – С. 266; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 216; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.9, 10, 36,37; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку  воїнів, загиблих в боях та похованих на території району, спр. 142, арк.6, 10-15, 17,19-21, 24-26, 28-29, 31, 33-35, 39; История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 181-182; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  65. Державний архів Сумської області, ф.4 ,оп.3П., спр.291,арк.14, ф. Р-2191, оп.1, спр.103, арк.147; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 217; Книга скорботи України. Сумська область. У 2-х т. – Суми, 2003. – Т.1. – С.65-66; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  1. Юні месники Сумщини: Альбом. – Суми, 1991. – С.21; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С 458.
  2. Сумщина в іменах. Енциклопедичний довідник. –  Суми, 2003. – С. 214.

Золоті  зірки  Сумщини. Буклет. – Суми, 1968; Горда О. Все життя - в колгоспі // Радянська правда. – 1997. – 13 серпня.

  1. Сумщина в іменах Енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С.488; Золоті зірки Сумщини: Буклет. – Суми, 1968;  Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – К., 1973. – С. 156;  Гончар О. Три сусіди три героя // Радянська Правда. – 1968. – 17 лютого.
  2. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 253.

70.  Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.

71.  ЦАМО РФ., ф. 395, оп.9136, спр.17, арк. 76-77; ф. 201, оп.321, спр.234, арк. 7зв;  Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 21; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 292; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.6; Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк.1, 2, 13; Сумская область в период Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. :Сборник документов и материалов. – К., 1988. – С. 257-258;  Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.  

72.  ЦАМО РФ, ф. 201, оп.321, спр.234, арк.7б;  Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 21; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 251; Сумская область в период Великой Отечественной войны 1941 – 1945 гг.: Сборник документов и материалов. – К., 1988 – С. 257 – 258.

  1. ЦАМО РФ. ф.395, оп.9136, спр.17, арк. 76-77;  Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 21; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 255; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  2. Державний архів Сумської області ф. Р – 2191, оп.1, спр.103, арк. 62; Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 21;  История городов и сел Украинской ССР. Сумская область.- К., 1980. – С. 169.

Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458;  Скрипченко В. Пам’яті загиблих будемо гідні  // Радянська правда . – 1986. – 6 вересня.

75. Державний архів Сумської області, ф.Р.2416, оп.1, спр.1, арк. 14;  ф. 77.11. Анкета-спогадів жителів Сумської області які були свідками голодомору 1932-1933.  Спогади: О.С.Кандиби, м. Білопілля (1989); С.К.Тараповського,  с. Річки (1990);   Є.П. Школьника,  с. Вири (1990); П.Т. Єйбоги,  с. Климівка (1990); Хвостенко Г. Забуттю не підлягає //  Сумщина . – 2003. – 22листопада. – С.2.

76.  ЦАМО РФ, ф.8, оп.818883с, спр.1259, арк.86; Книга Пам’яті України. Сумська область. У 14 т. – Суми, 1994. – Т.2. – С.109; Руденко Б.Їх було троє // Радянська правда. – 1976. – 8 травня. – С.3.

77.  История городов и сел Украинской ССР Сумская область. –  К., 1980. –  С.167-170.

78.  ДАСО, ф. 749, оп. 1., спр. 268; Вечерський В.В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К., 2005. – С. 284-286; Вечерський В.В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам'яткоохоронних досліджень населених місць. – К., 2003. – С. 434-436;  Самойлович И. Справочная книга для Харьковской епархии. – Х., 1904. – С. 449;  Таранушенко С. Мистецтво Слобожанщини. – Х., 1928;  Таранушенко С. Пам'ятки архітектури Слобожанщини XVII-XVIII віків // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К., 1959. – С. 59; Таранушенко С. Пам'ятки мистецтва старої Слобожанщини. – Х., 1922. – Табл. XLVII;  Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. – Отд. 3. – М., 1857. – С. 426.

  1. ЦАМО РФ. ф. 201, оп.21, спр.234, арк.7; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 219; История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980.  – С. 182;  Памятник истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К. 1987. – С. 458.
  2. ЦАМО РФ, ф. 395, оп.9136, спр.17, арк. 54., ф. 1928, оп.2, спр.17, арк. 94; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ. “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 266; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 208; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.3; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  3. Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458. 
  4. ЦАМО РФ, ф. 203, оп.2843, спр.504, арк. 11-14; Державний архів Сумської області Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 267; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 234; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк. 4; Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк.7, 11; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  5. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 250; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.11.
  6. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. № 23227. – С. 42;         Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.                                                                                  
  7. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. № 23227. – С. 41;          Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  8. Державний архів Сумської області. Ф НДБ. “Хронологический справочник о временной оккупации немецко- фашистскими захватчиками  Сумской области и  её освобождении Красной Армией  1941-1943”. – С.19; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 220; История городов и сел Украинской ССР Сумская область. – К., 1980. – С.182-183; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458. 
  9. История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. –С.187; Памятники истории и культуры. Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  10. ЦАМО РФ, ф. 395, оп.9136, спр.17, арк. 76-77 , ф. 1044, 1-й гв. стр. див., оп. 2, спр.28, арк.58-69 , ф. 203, оп.2843, спр.504, арк. 11-14;  Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 206; Паспорти військових поховань Білопільського районного військкомату,спр.153,арк.205; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.12; Кузнецов П.Г.   Гвардейцы – москвичи. – М.,1962. – С.97-99; История городов и сел Украинской ССР Сумская область. – К., 1980. – С. 177; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  11. Державний архів Сумської області, ф.4, оп. 3П, спр. 291, арк.5; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 205; Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. – К.,1973. – С.152;  Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  12. Сумщина в іменах Енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С.156.
  13. Сумщина в іменах. Енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С.177; Золоті зірки Сумщини: Буклет. – Суми, 1968;  Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – К., 1973. – С.153.
  14. Сумщина в іменах. Енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С.177; Золоті зірки Сумщини: Буклет. – Суми, 1968;  Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – К., 1973. – С.153.
  15. ДАСО, ф.11., оп.1., спр.1; ДАХО, ф. 4., оп. 60, спр. 11, арк. 1-3; Вечерський В.В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К., 2005. – С. 286-288; Історія міст і сіл Української РСР: Сумська область. – К., 1973. – С. 147-152;  Козлов В.С. Сумский уезд. – Вып. 1. – Сумы, 1883. – С. 35; Вып. 2: О ветряных мельницах и сахарных заводах. – Сумы, 1884. – С. 12, 141; Список фабрик и заводов Российской империи. – СПб., 1910. – С. 633.
  16. 94.        Сухобоков О.В., Юренко С.П., Белинская Л.И., Милованова Н.А. Отчёт о полевых исследованиях 1988 г.// Архів ІА НАНУ.                                                                                                
  17. Сухобоков О.В., Юренко С.П., Белинская Л.И., Милованова Н.А. Отчёт о полевых исследованиях 1988 г.// Архів ІА НАНУ.
  18. История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 160; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458; Стожок М. Перший Білопільський полк в боях за владу рад  //Радянська правда. – 1987. – 9 квітня. – С.3.
  19. ЦАМО РФ, ф. 203, оп. 2843, спр.504, арк.3-6; Державний архів Сумської області. Ф. НДБ. “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941 – 1943”. – С. 21; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 222; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.13; Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк.1; История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 183; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  20. ЦАМО РФ,  ф. 395, оп.1936, спр.30, арк.28,  ф. 203, оп.2843, спр.504, арк.14-17; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о    временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области   и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 21; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 224; Книга Пам’яті України. Сумська область. У 14 т. – Суми,1994. – Т.2. – С.648; Освобождение городов. – М,1985. – С.47; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  21. История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. –  К.,1980. – С.184; Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  22. Милованова Н. А. Отчёт об археологических исследованиях на территории  Сумской области в 1989 г. //Архів ІА НАНУ.
  23. Милованова Н. А. Отчёт об археологических исследованиях на территории  Сумской области в 1989 г. //Архів ІА НАНУ; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  24. ЦАМО РФ, ф. 203, оп. 2843, спр.504, арк.12; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 268; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 226;  Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  25. ЦАМО РФ, ф. 203, оп. 2843, спр.504, арк.12;  Державний архів Сумської області, Ф. НДБ.“Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С 268; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 225; История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 184; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  26. Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник . – Суми, 2003. – С.101; Золоті зірки Сумщини: Буклет. – Суми, 1968; Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – К., 1973. – С. 159; Некролог // Радянська Правда. – 1975. – 11 листопада.
  27. Приймак В.В., Коротя О.В., Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  28. Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  29. Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  30. ЦАМО РФ, ф.33, оп.793756, спр.52, арк. 37; Гриченко И.Т., Головин Н.М. Подвиг: Документальные очерки о Героях Советского Союза. – Х., 1975. – С 369-370; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М.,1988. – Т.2. – С.705; Сумская  область в период Великой Отечественной войны 1941-1945: Сборник документов и материалов .– К., 1988. – С.80; История городов и сел Украинской ССР. Сумская область – К.,1980. – С.183-184; Дрозденко М. Подвиг артилериста // Радянська правда. – 1971. – 22 травня. – С.2; Хроленко В. Роки випробувань // Радянська правда. – 1973. – 30 червня. – С.2;  Собко М. Поле єфрейтора Цибульова // Радянська правда. – 1981. – 26 вересня. – С.4; Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник.- К.,1987. – С.458.
  31. ЦАМО РФ, ф. 38А, оп.9005, спр.108, арк. 51; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 268; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 214.
  32. Гриченко И.Т., Головин Н. М. Подвиг: Документальные  очерки  о Героях Советского Союза. – Х.,1975. – С.141-142; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М.,1987. – Т.1. – С.607; Василенко Є. Пам'ятний знак  Герою // Радянська правда . – 1981. – 14 травня. – С.4.
  33. Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. – К., 1973. – С.159; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458; Фадєєв Ю. Подвигу вашого   не забудемо // Радянська правда. – 1975. – 6 вересня. – С.3.
  34. ДАСО, ф. 749, оп.1, спр. 96, арк. 1; ф. Р-3343, оп. 1, спр. 44, арк. 2, 10;  Вечерський В.В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К., 2005. – С. 288-290;  Лукомский Г.К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. – СПб., 1914. – С. 71, 95.
  35. Лукомский Г.К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. – СПб., 1914. – С. 71, 95;  Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 18.
  36. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 214; Паспорти військових поховань Білопільського райвійськкомату, спр. 153, арк.247; спр.130, арк. 33-36;  Чорні тюльпани: Афганський мартиролог України. К. – 1999. – С. 429.
  37. ЦАМО РФ, ф. 38 А, оп. 9005, спр.108, арк.51; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941 –1943”. – С. 306; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 228; История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. –  С. 184-185; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  38. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка №  248;  Чорні тюльпани: Афганський мартиролог України. – К.,1999.-С.429.
  39. Африка: Энциклопедический справочник. В 2-х т. – М., 1986. – Т.1. – С. 372; Кацнельсон И., Терехова Г. По неизвестным землям Эфиопии. – М., 1975. – С.3,185,188,190-191; Леотьєва Г.Г., Яценко Д.І. Відомий у минулому і невідомий сьогодні О.К. Булатович// Третя Сумська обласна наукова історико – краєзнавча конференція 7-8 грудня 1999р. – Суми, 1999-С.89-90; Веснич А. Герой не нашого времени // Панорама. –2004. – 17-24 марта. – С.А8-А9; Бабинець Т. Розкрита могила // Сумщина. – 2003. – 22 листопада-3 грудня. – С. 3;  Дяченко Т. Олександр Ксаверьевич Булатович // Ваш шанс. – 1999. – 9 декабря . – С. 27.
  40. Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  41. Державний архів Сумської області, ф.4, оп.3 П, спр.291, арк. 24-25; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  42. Сухобоков О.В., Юренко С.П., Белинская Л.И., Милованова Н.А. Отчёт о полевых исследованиях 1988 г.// Архів ІА НАНУ; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  43. ЦАМО РФ, ф. 38 А, оп.9005, спр.108, арк. 51; Архів Військово-Медичного музею МО РФ. Алфавітна книга померлих за період 07.08.42 – 15.08.44; Державний архів Сумської області, ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождении Красной Армией 1941-1943”. – С. 306; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 229; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.174 Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку  воїнів, загиблих в боях та похованих на території району, спр. 142, арк.18, 19, 33, 34, 35; Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк.1, 9, 12;  Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  44. Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 22; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 256; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.11.
  45. Гриченко И.Т., Головин Н.М. Подвиг: Документальные очерки о Героях            Советского Союза. – Х., 1975. – С. 141-142; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М.,1987. – Т.1. – С.607; Руденко Б.             Кайдаш В.Ф. // Радянська правда. – 1972. – 1 серпня. – С.4.
  46. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка №  249; Паспорти військових поховань Білопільського райвійськкомату, спр. 130, арк. 64-67, 69, 71; Чорні тюльпани: Афганський мартиролог України. – К.,1999. – С.423.
  47. Сухобоков О.В. и др. Отчёт о работах Левобережной славяно – русской экспедиции ИА АН УССР в 1986 г.//Архів ІА НАНУ. – Ф. е. – 1986/31. - № 22032 – 22035. – С. 85.                                                                                        
  48. Сухобоков О.В. и др. Отчёт о работах Левобережной славяно – русской экспедиции ИА АН УССР в 1986 г.//Архів ІА НАНУ. – Ф. е. – 1986/31. - № 22032 – 22035. – С. 85; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України. 
  49. Приймак В.В., Коротя О.В., Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  50. ЦАМО РФ, ф. 395, оп. 9136, спр.17, арк.76 – 77; ф. 321, спр.234, арк.7; Державний архів Сумської області. Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождении Красной Армией 1941 – 1943”. – С. 23; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 230; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.19; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.                                                                                           
  51. История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К.,1980. – С.185; Памятники истории и культуры Украинской ССР. – К.,1987. – С.458.
  52. Приймак В.В., Коротя О.В., Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  53. ЦАМО РФ, ф. 4 гв. Армії , оп. 4522, спр. 36; Державний архів Сумської області,  Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 24; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 223; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.7, 11, 28, 39; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку  воїнів, загиблих в боях та похованих на території району, спр. 142, арк.7, 28, 39; Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк.1, 6, 8, 11, 12; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  54. ЦАМО РФ, ф. 395, оп.9136, спр.30, арк. 2830; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 24.
  55. ЦАМО РФ, ф. 203, оп.2843, спр.504, арк. 3-6; ф. 395, оп.9136, спр.6, арк. 37–39; ф. 395, оп.9136, спр.30, арк.. 28.; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 24; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 227; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458;  Скрипник І. Пам’ятник відважним // Радянська правда. – 1967. – 8 липня.
  56. ЦАМО РФ , ф. 203,  оп.2843, спр.504, арк. 3-6; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ   „Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С.26; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 231; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.20; Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк.13; История городов и сел Украинской ССР. Сумская область.  – К., 1980. – С. 186; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  57. Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С.369; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: В 2-х т. – М., 1988. – Т.2. – С.345; Андрусенко Ю. Ім'я героя увічнено // Радянська правда. – 1985. – 6 квітня. – С.1.
  58. Державний архів Сумської області, ф.744, оп.1,спр.490,арк.226,ф.2,оп.1,спр.8а, арк.73; Хвостенко Г.І. Бунтар із Павлівок. – Суми,1988. – 44 с.; Недогарко О.Н.Его нельзя было не любить: Князь Дмитрий Александрович Хилков) // Сумской голос. – 1994. – №4(13 мая). – С.3; Недогарко О.Н. Опальный князь: (К 140-летию со дня рождения Д.А.Хилкова) //Данкор. Сумское обозрение. – 1997. – № 44(31 октября). – С.8; Ярош Н. Мечта и трагедия князя Хилкова //Ваш шанс. – 2002. – №3(16 января). – С.7А.
  59. ЦАМО РФ, ф. 203, оп.2843, спр.504, арк.3-6;  Державний архів Сумської області, Ф. НДБ „Хронологический справочник о временной оккупации немецко – фашистскими захватчиками  Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 241; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 232; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.21; Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк. 3, 5; История городов и сел Украинской ССР Сумская область. – К.,1980. – С. 186; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  60. ДАСО, ф. 571, оп.1, спр.1, арк. 1-10; Вечерський В.В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К., 2005. – С. 290-292; Недогарко О.Н. Два художника // Художник. – 1990. – №11; Недогарко О.Н. Николай Иванович Ге и Сумской уезд // Музейна колекція та художнє життя Сумщини: проблеми і перспективи вивчення. Тези доповідей та повідомлень наукової конференції. – Суми, 1990. – С. 18-19; Недогарко О.Н. Он сотрудничал с ленинской ''Искрой'' // Вопросы истории КПСС. – 1990. – №10. – С. 140-142.
  61. Сухобоков О.В., Юренко С.П., Белинская Л.И., Милованова Н.А. Отчёт о полевых исследованиях 1988 г.// Архів ІА НАНУ.                                                                                           
  62. Сухобоков О.В., Юренко С.П., Белинская Л.И., Милованова Н.А. Отчёт о полевых исследованиях 1988 г.//Архів ІА НАНУ.
  63. Сухобоков О.В., Юренко С.П., Белинская Л.И., Милованова Н.А. Отчёт о полевых исследованиях 1988 г.// Архів ІА НАНУ.
  64. ЦАМО РФ, ф. 395, оп.9136. спр.17, арк. 76-77; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 210; Паспорти військових поховань Білопільського райвійськкомату, спр. 153.арк. 210; Сумская область   в период Великой  Отечественной войны 1941-1945. - К., 1988.- С. 69.
  65. Приймак В.В., Коротя О.В., Осадчий Є.М.Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  66. Обломский А.М., Приймак В.В. Отчёт о работе Левобережной раннеславянской експедиции за 1994 г.// Архів ІА НАН України. – С.11; Приймак В.В.,               Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  67. Приймак В.В., Коротя О.В., Осадчий Є.М.Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  68. Дяденко В.Д. Сліди зрубної культури біля с. Річок Сумської області// Археологія. – 1954. – Т. Х. – С. 154 – 155.
  69. ЦАМО РФ, ф. 203, оп.2843, спр.504, арк. 3-6;  Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 25-26; ф. 4, оп.3.П, спр. 291, арк. 7-9; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 233/1; История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. -               С. 186-187; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  70. Державний архів Сумської області, ф.4, оп.3П, спр.291, арк. 1-26; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 233; Паспорти військових поховань Білопільського районного військкомату, спр.153, арк. 233.
  71. Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. – К.,1973. – С. 161; Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С.427; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2-х т.– М., 1988. – Т.2. – С.541; Гриченко И.Т., Головин Н.М. Подвиг: Документальные очерки о Героях Советского Союза. – Х.,1975. – С. 27-30; Фадєєв Ю. Подвигу жити у віках // Радянська правда . – 1975. – 19 серпня. – С.1.                                                                                           
  72. История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С.187; Памятники истории и культуры. Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  73. ЦАМО РФ, ф.203, оп.2843, спр.304, арк. 14-17;  Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками  Сумской области и её освобождение Красной Армией   1941-1943”. – С. 270; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 254; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  74. Сухобоков О.В. Отчёт об археологических исследованиях в 1988 г.// Архів ІА НАНУ.                                                                                   
  75. Приймак В.В., Коротя О.В., Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  76. Приймак В.В., Коротя О.В., Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  77. Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  78. ЦАМО РФ, ф. 1428, оп. 2, спр.17, арк.134; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 271; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 236; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.24; История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 187; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  79. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. - 1988/176. - № 23227. – С. 43; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  80. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. 1988/176. - № 23227. – С. 43; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  81. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. - 1988/176. № 23227. – С. 43 – 44; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  82. Сухобоков О.В., Приймак В.В., Горбовцов А.А., Звагельський В.Б. Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры  1988 г.// Архів ІА НАНУ. – Ф. е. - 1988/176. № 23227. – С. 43; Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  83. Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.                                                                                                     
  84. Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.                                               
  85. Приймак В.В., Коротя О.В., Осадчий Є.М. Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.
  86. ЦАМО РФ, ф. 203, оп.2843, спр.504, арк. 14 – 17; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 310; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 213; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  87. ЦАМО РФ, ф. 203, оп.2843, спр.504, арк. 14-17; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 271; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 235; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.4; Список воїнів Радянської Армії, які загинули під час оборони та визволення Білопільського району в роки Великої Вітчизняної війни і поховані на території району Білопільського райвійськкомату, арк.14 Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  88. ЦАМО РФ, ф. 1428, оп.2, спр.16, арк. 2021; ф. 1428, оп.2, спр.17, арк. 87117; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 271; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 237; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.26; История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 188; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  89. ЦАМО РФ. ф. 1428, оп.2, спр.16, арк. 20,21; ф. 1428, оп.2, спр.17, арк. 105; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 238; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.28; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  90. История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. К.,1980, С.188; Памятники истории и культуры Украинской ССР. К., 1987, С.458; Теницький М. Мрії вашої, правди вашої, слави вашої не забудемо! // Радянська правда. – 1973. – 16 червня. – С. 3.
  91. ЦАМО РФ, ф. 203, оп. 2343, спр.504, арк.14-17; Державний архів Сумської області, Ф. НДБ “Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941 –1943”. – С. 271; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 239; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.27; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку  воїнів, загиблих в боях та похованих на території району, спр. 142, арк.7, 9, 26, 27, 28, 32; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. - К.,1987. – С.458.
  92. История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С.188; Памятники истории и культуры. Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  93. Державний архів Сумської області, ф. 4, оп. 3П, спр. 291, арк. 3, 13, 23; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 203; Картотека Білопільського райвійськкомату  по обліку могил воїнів Збройних Сил та партизан похованих на території району, спр. 141, арк.29; История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 188-189; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.
  94. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 245; Чорні тюльпани: Афганський мартиролог України. – К.,1999. – С.418.
  95. Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 204; В горниле войны закаленная: Боевой путь 167-й Сумско-Киевской дважды Краснознаменной стрелковой дивизии в годы Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.) – М., 1980. – С. 28,199; История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К.,1980. – С.189; Гриченко И.Т., Головин Н.М.  Подвиг: Документальные очерки о Героях Советского Союза. – Х., 1983. – С 209-211; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М.,1987. –  Т.1. – С.637; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  96. Краснянський Г.Я. Відважний командир // Радянська правда. – 1968. –  20 липня. – С.2; Горбуленко В. Пам'ять серця // Радянська правда. – 1978. –23 грудня. – С.3; Бобров Ю., Ярова І. Наші славні земляки // Білопільщина. – 2005. – 13 липня; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К., 1987. – С.458.
  97. История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. –  К.1980. – С.189; Памятники истории и культуры Украинской ССР. –  К.,1987. – С.458.         
  98. Приймак В.В., Коротя О.В.,  Осадчий Є.М.Звіт про археологічні розвідки для “Зводу пам’яток історії та культури України” на території Білопільського р-ну Сумської обл. 2006 р.// Архів ІА НАН України.  
  99. ЦАМО РФ, ф. 201,оп. 321, спр.234, арк. 7;  Державний архів Сумської області, Ф. НДБ „Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и её освобождение Красной Армией 1941-1943”. – С. 28; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 252; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.,1987. – С.458.


Создан 11 ноя 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Фото Тут спілкуються українською [Vox.com.ua] Портал українця При поддержке NIC.UA